Свято Різдва Христового

Варіант сценарію свята

1-й ведучий. Село. Українська хата. Святий вечір напередодні Різдва Христового. Ось господарі - Одарка і Степан - готуються до свята. Степан мете хату.

Одарка: Що ти там метеш?

(Степан хоче винести сміття).

Одарка: Хто в Святий Вечір сміття на вулицю виносить?! Ти хочеш, щоб за нас люди балакали?

Степан: Чого сваришся, ти краще порайся скоріше, а то з голоду померти можна. Давай, скоріше збирай на стіл і будемо їсти!

Одарка: Хто це до першої зірки їсти сідає?

Степан: Ти правду кажеш, треба і зачекати. О! Хто це стукає?

(Стук у двері).

Одарка: Степане! Та це мабуть колядники прийшли, одчиняй скоріше двері!

Колядники.

1-й. Хай за вікном хуртеча злиться, а нам співати і радіти,

Горить ялинка у світлиці, з Різдвом Христовим, любі діти!

2-й. Дніпро обняв дзвінкі Карпати,

А в хаті вже кутя і сіно.

Дозвольте заколядувати.

З Різдвом Христовим, Україно!

Одарка та Степан (радісно): Колядуйте, колядуйте!

3-й. Ой, ішла колядка

Вулицями міста

У стрічках сріблястих,

В світлому намисті.

4-й. Іскорки веселі

На сніг розсипала,

"Божий Син народився!"

Усіх сповіщала.

5-й. Зірничка з неба світло кидає,

Христос - дитятко нині рождаєсь

Світи, зірнице, Христу й Марії,

Кріпи в нашім серці віру й надію.

6-й. Хай ця зірничка в різдвяні свята

Несе нам щастя по наших хатах!

Здоров'я, втіху, пошану від свята

Багатства і долі на многії літа.

7-й. Маленький Ісусик не спить, дрімає,

Своїми рученятами весь світ обіймає.

І вашу хатину, і вашу родину,

І всю Україну - Христос ся рождає!

(Одарка і Степан виносять коровай і ламають його, хочуть розділити на всіх).

8-й. Добрий вечір вам!

Дайте дохід нам!

Як не дасте доходу -

Перевернем хату на воду!

Та не ламайте, та по цілому давайте!

Добрий вечір! Святий вечір!

Треба заповіді Божі

У життя ввести святі.

Господь каже - живи так-то,

Довго вік свій проживеш.

І по смерті хоч умреш ти,

В Воскресінні оживеш.

9-й. У святих отців є така думка: Господь може тисячу разів народжуватися, але це не має для тебе ніякої користі, якщо Він хоча б раз не народиться в твоїй душі, не народиться для тебе особисто.

10-й. Тому ми і говоримо один одному не "Христос родився", а "Христос рождається".

11-й. Рождається неперестанно в наших душах, якщо ми не зачиняємо перед ним двері.

12-й. Тож нехай ці колядки, ці святкові вистави допоможуть нам вникнути в саму суть цієї незвичайної події.

13-й. Св. Афанасій Великий сказав: "Бог став людиною, щоб людина стала Богом", щоб людина обожилася, щоб усе, що в нас є, було пронизано світлом благодаті.

14-й. Коли народився Спаситель, ангельський хор у небі співав :"Слава в вишніх Богу і на землі мир".

15-й. Тільки вбогі пастушки змогли почути цю новину, тільки вони не спали, тільки їхнє серце було відкрито для благої вісті спасіння.

16-й. За свою дитячу щиру віру й любов, простоту серця, вони сподобилися першими поклонитися Христу.

 

«Що третій же праздник - святе Водохреща»

Варіант сценарію свята

Мета: поглибити знання учнів про свято Водохреща, звичаї, обряди, традиції, пов'язані з циклом Різдвяних свят; розвивати творчі здібності учнів, уміння виразно читати поетичні твори; виховувати повагу до традицій наших прапрадідів, патріотизм, милосердя, почуття прекрасного.

Обладнання: полотно із зображенням православного храму, новорічна ялинка, малюнок на дошці із зображенням дійства освячення води на річці, дитячі малюнки на тему "Різдвяні свята".

Шановні діти і гості нашого свята! Сьогодні наш виховний захід присвячений завершенню різдвяного циклу свят. Всі ви знаєте ці свята, але з кожним наступним поколінням традиції святкування забуваються, відходять у минуле, тому, щоб зберегти пам'ять про наших предків, про їхні звичаї та обряди ми вирішили провести виховний захід на тему "А що третій празник - святе Водохреща".

Січень - перший місяць року і найсуворіший місяць зими. Кажуть, що це зими половина, бо січе зиму навпіл. Проте є й інші пояснення назви цього місяця. Січень, бо сніг січе з вітрами. Ще таку назву в давнину пов'язували з тим, що саме о цій порі вільно рубали сокирами (сікли) деревину, бо вона перебувала в стані спокою. Народна мудрість каже, що у січні сонце повернуло на літо, а зима - на мороз. У цьому місяці найясніші, сонячні, але разом з тим - морозні дні. Сонце іноді при сильному морозі видається наче у кільцях . Це ознака стійких морозів. За таку особливість і дістав місяць січень у давнину назву "простинець". А ще січень називали "студень", "тріскун", "шипун", "льодовик", "вогневик". Саме на цей місяць припадає найбільше свят, що позначені особливою поетичністю. В одній з колядок мовиться:

Та прийдуть до тебе три празники в гості: що перший же празник - святеє Рожество, що другий же празник - святого Василя, що третій же празник - святе Водохреща.

Дівчатка співають різдвяну пісню " Добрий вечір, тобі пане господарю".

Протягом усіх Різдвяних свят, які тривали два тижні - від Різдва (7 січня) і до Водохреща (19 січня), в кожній господі тричі варили кутю - багату, щедру і голодну.

Різдво є найдавнішим нашим святом. Походить воно з дуже давніх часів, коли наші предки ще не були християнами. В ті часи це було свято на честь доброго бога сонця, що звався Дажбог. Пізніше, коли наші предки прийняли християнство, того самого дня почали святкувати день народження справжнього Бога - Ісуса Христа.

У Віфлеємі

В стайні на сіні -

Христос родився Всім на спасіння!

Люди, радійте, Христа вітайте,

Божому сину Славу віддайте!

Слава на небі Богу Святому,

На землі спокій

Роду людському.

Різдво починається Святвечором. На це родинне свято готують 12 страв, найосновнішою їжею, звичайно ж, є кутя та узвар.

- Що ще роблять на це свято? (Так, звісно, колядують).

- Хто проспіває нам якусь незвичайну колядку? (додаток № 2).

Наступним святом Різдвяного циклу був Новий рік або свято Василя. Василь приходив не сам, а з дівчиною Маланкою. Увечері хлопчики та дівчатка поодинці чи гуртом обходили оселі сусідів та родичів, щоб защедрувати. Ті, в свою чергу, обдаровували збереженими з осені яблуками, ліщиновими горіхами, гарбузовим чи соняшниковим насінням. Тих, хто приходив пізніше, частували гречаними млинцями.

- Від якого слова, на вашу думку, походить слово щедрівка, щедрувати?

- Розкажіть щедрівку, якою ви ходили щедрувати, (додаток № 1).

Нарешті надходила третя і остання в різдвяному циклі кутя. В народі називали її "голодною". Голодною кутею цей Святвечір зветься тому, що в цей день необхідно дотримуватись строгого посту. На цю вечерю готують кутю та узвар, варять вареники, голубці та всякі інші страви. Усі страви готують з рослинних продуктів. Риби в цей день не їдять також.

Споживши страву, горщика виносили до воріт і розбивали. Деінде мисливці робили кілька холостих пострілів. Ці дійства пов'язували із завершенням свят - розстрілювалися або проганялися кутя та мороз. Діти тим часом вибігали на вулицю, стукали макогонами в хатні кути та тини й декламували: "Геть, кутя, з покуття йди на базар!".

Перед Різдвяними святами хати прикрашали "павучками" та "їжачками", які робили з тіста або глини. А напередодні Водохрещ, на покутті, робили хрестики із соломи і чіпляли біля вікон, обіч віконних рам і дверей. Вони виконували роль оберегів од нечистої сили, котра в дні свят вважалася особливо небезпечною.

Урочиста і найтаємніша частина свята починалася опівночі - службою Божою в церквах. Перед світанком вся процесія йшла до річки святити воду. Заздалегідь парубки й дорослі чоловіки вирубали на льоду великого хреста, витягали з води, тут же, на льоду, встановлювали його, обливали буряковим квасом (він фарбував лід у малиновий колір). Поряд встановлювали також вирубані з льоду престол, вівтар, інші церковні оздоби. Після відправи священик освячував воду, тричі занурюючи в ополонку хреста і прихиляючи до води запалену свічку, а тоді кропив освяченою річковою водою всіх присутніх, вітав зі святом. Тут хлопці випускали з рук принесених із собою голубів.

Освячену воду люди набирали в принесений із собою посуд. Потім найсміливіші юнаки купалися в ополонці й усі співали:

Йордан, Йордан, вода студенька, Пречиста Діва воду брала, Своє Дитя напувала.

Дома кропили цією водою хату, хлів, двір, худобу. Освячена на Водохреща вода вважалася цілющою, її зберігали за образами і використовували для лікування хвороб, при посіві поля, тощо. Зберігали також і свічку, що горіла біля води.

- Хто пам'ятає, як вітаються на Різдво?

На свято Водохреща, зустрівшись, наші пращури говорили:

"Христос Хрестився!", а інші відповідали: "В річці Йордані!"

Здавна наші предки вважали, що вода і вогонь - це основа для життя всього сущого на землі. Тому освяченню води споконвіку приділялася велика увага. Українські знахарі також уміли "замовляти" воду:

Водичко-йорданичко! Вмиваєш луги-береги, коріння, різне каміння, умий і мене від гніву, ненависті й від усякого лиха. Після Водохреща слабшали морози. Тому казали: "Тріщи не тріщи, а вже минули Водохрещі".

- Звідки походить такий звичай Хрещення?

Ось як у своєму вірші Ярослав Вільшенко описує свято Водохреща:

Там, на річці на Йордані,

Там Господь Христос хрестився,

З рук Хрестителя Івана

У святій водичці вмився.

Розійшлися Апостоли

Ген за гори, ген за води,

Голосили Боже слово

І хрестили всі народи.

І святий Андрій - апостол

Воду цю приніс за море,

Нашим Дніпром плив він просто,

Аж де Київськії гори.

Наш святий князь Володимир

Нарід ввесь обмив свій рідний

Йордан-водами святими,

Щоби правди став він гідний.

Де є віра в Боже слово,

Де любов є до Вітчизни -

Всіх вода-Йордан обновить,

Всіх Йордан-вода очистить.

Свято Водохреще також називають Богоявленням. Як ви думаєте, чому?

Щоб краще зрозуміти чому, зараз дітки вам розкажуть переказ з Біблії про це свято.

 

Хрещення господнє

Насправді хрещення Ісуса Христа відбулося через 30 років після Різдва (ви вже чули про те, що Різдво святкували навіть язичники).

Хрестив його чоловік на ім'я Іоан. Іоан Предтеча жив у пустелі, носив одяг з верблюжої шерсті і весь час проводив у молитві. Їв він дуже мало. Бог велів йому йти на річку Йордан і сповістити людям про те, що скоро з'явиться Спаситель. Він говорив: "Покайтеся! Христос уже на землі!". Хто його слухав, того Іоан хрестив у річці Йордан. Тому його християни називають Іоаном Хрестителем.

Коли Іcyсу Христу сповнилося 30 років, він також прийшов з міста Назарета до пророка хреститися. Іоан Хреститель знав, що Христос ніколи не робив гріхів і саме він є Спасителем. Тому він став утримувати його: "Мені треба від Тебе хреститися, а не Тобі від мене".

Але Ісус Христос наполягав на хрещені не тому, що це Йому потрібно, а для того, щоб освятити воду і зробити її джерелом освячення людини: "Допусти це тепер, тому що так належить виконати всю правду". І хрестився. Коли ж він виходив з води, небо відкрилося і Дух Святий у вигляді голуба зійшов на Ісуса Христа. А з неба почувся голос Бога Отця: "Це - Син Мій улюблений, в Якому Моє благовоління".

З тих пір і до нашого часу у пам'ять про хрещення Ісуса Христа 19 січня, ми святкуємо Водохреще. У церкві, а також на річці чи на озері після молитви віруючих Бог освячує воду, як колись освятив її Ісус. Свята вода, якщо з вірою прийняти її, допомагає хворим і здоровим, дає сили і зціляє від хвороб.

- То хто ж відповість, чому свято Водохреща ще називають Богоявленням?

- Під час розповіді ми ще розповідали, що після охрещення води хлопці відпускали принесених голубів. Чому, на вашу думку, саме з голубами приходили юнаки?

Хрещення - це дуже важливий день у житті. Людина немовби знову народжується на світ. Людська душа отримує від Бога благодать, силу творити добро і стає ближчою до Бога. Після хрещення у людини починається нове життя. Бог допомагає їй в усіх добрих справах. А ми самі також намагаємось творити добро, виконувати Божі Заповіді.

Діти всі разам читають молитву Катерини Перелісної.

Молитва

Пошли нам, Боже,

Маленьким дітям,

Щастя, здоров я

На довгії літа!

Щоб виростали

Розумні і сильні,

Душею чисті

І серцем вільні.

Щоб нам світила

Зіронька долі,

Щоб ми не знали

Лиха ніколи.

Наостанок ви розгадаєте кросворд "Коляда" і перевірите себе, як ви запам'ятали інформацію про цикл Різдвяних свят.

Додаток № 1.

Щедрик

Щедрик-щедрик-щедринець!

Ой, який я молодець -

Прийшов посипати,

Забув зерна взяти...

Та маю в кишені

Гороху з півжмені.

Сію, вію жито

У зимі - на літо.

Нехай Бог поможе,

Щоб все було гоже!

З Новим роком будьте,

Мене не забудьте!

(Катерина Перелісна

Щедрівка

Хто в цьому домі живе-поживає

Того з новим роком поздоровляєм!

Бажаєм щастя всім в цьому домі,

Радості, успіхів в році Новому!..

Дітонькам - добре щоденно учитись,

Щоб з похвалою школу скінчити.

Щастя - дорослим, втіхи - малечі,

Всім добрий вечір, всім добрий вечір.

Додаток № 2.

Звізда, звізда велика, дерев'яна,

Вся в позолоті, аж блищить.

Вже на підході ніч різдвяна,

У ніч таку ніхто не спить!

І ми в цю ніч не будем спати, -

Один раз в році на ходу, -

Від хати підемо до хати

І понесем свою звізду.

Колядки знав ще наш прапрадід

Від незапам'ятних сторіч.

І ми колядці дуже раді,

Колядуватимем всю ніч.

(Марія Хоросницъка)

Віншування

Я - маленький хлопчик,

Виліз я на стовпчик.

На сопілці граю, Христа прославляю.

З Різдвом у цій хаті

Будьте всі багаті.

Хай Ісусик наш маленький

Буде повік Вам любенький.

Я маленька дівонька,

Як у полі квітонька,

Колядоньку вам співаю,

Христа прославляю.

З Різдвом тут до вас прийшла,

Божу радість принесла.

 

Свято Стрітення Господнього

Варіант сценарію свята

Дійові особи: Вчитель, Учень, Учениця, Тарас, Галя, Зима, Сніговик, Хлопчик, Дівчинка, Ведмідь, Їжак, Білочка, Фіалка, Мак, Зайчик, Вихор, Посланець Весни, хлопці, дівчата.

Вчитель. От і прийшов останній місяць зими - лютий. У народі кажуть: "Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур".

15 лютого наша свята Церква відзначає урочистим Богослужінням свято - Стрітення Господнє. Це свято ще раз нагадує віруючим про найважливішу подію з життя Господа нашого Ісуса Христа і Пресвятої його матері. З вірою і щирою молитвою всі християни дякують Богові за спасіння, звертаються до Господа, щоб Він навчив їх так любити Його і наших ближніх, як Він любив усіх людей, пожертвувавши своїм життям.

Учень. Ще за часів, коли наш Спаситель був дитиною, існував такий звичай: батьки на сороковий день після народження приносили до Єрусалимської Святині хлопчика, щоб дати йому ім'я. Багаті приносили в жертву Богові однорічне ягня і голуба, а бідні тільки два голуби.

Учениця. В сороковий день по народженні Христа Спасителя принесла і Божа Мати свого Первістка.

Учень. При цьому єрусалимському Храмі жили двоє праведних людей - Симеон і пророчиця Анна. Вони Святим Духом були натхненні і сподівалися перед своєю смертю побачити Спасителя. І коли Мати Божа принесла до Святині малого Ісуса, Симеон приступив, узяв його на руки і сказав: "Нині відпускаєш раба твого, Владико, по глаголу твоєму з миром, бо очі мої побачили спасення Твоє, яке ти уготовив перед лицем всіх людей..."

Учениця. Відомо, що Симеон був священиком і благословив Марію і Йосифа, сказавши їм, що Марія народить Божого Сина.

Учень. При цій Святині жила також восьмидесятичотирирічна вдова Анна. Коли її чоловік помер, вона пішла до Святині і понад шістдесят років служила Богу в пості і молитві. За це наділив її Господь даром пророцтва. Вона могла передбачити деякі події, щоб уберегти людей від гріха. Крім того, дав їй Господь ласку дожити до тієї хвилини, коли вона побачить Спасителя світу.

Учениця. Всім, кого знала, Анна розголосила, що вже прийшов на світ Той, кого багато віків чекали всі народи. Господь, Творець Неба і Землі, зробив так, щоб Христос - Господь Спаситель прийшов на світ у людському тілі, народився у бідності. Таке убозтво Христос взяв на себе, щоб дати приклад людям, аби вони не нагромаджували скарбів на цьому світі, не гордилися своїм багатством, а зберігали в собі скарб духа, який є незнищенним і значно ціннішим та дорожчим.

Учень. У пам'ять про зустріч побожного Симеона з Ісусом Христом церква встановила свято Стрітення. Його давніша назва "Зимобор" або "Громниця". Не випадково, що з перших віків у цей день християни взяли собі за звичай влаштовувати процесії із запаленими свічками як символом правдивого Божого світла, що ним є сам Господь Ісус Христос.

Учениця. На Стрітення освячували й воду, яка після цього вважалась цілющою. Люди здавна вірять, що в цей день зустрічаються зима з літом і змагаються, кому бути. Про символічну зустріч зими і літа є багато розповідей, сповнених народної дотепності та гумору. Це свято завершує зимовий цикл народних обрядів. На Стрітення люди уважно стежать за погодою, намагаючись виявити найменші її зміни. З цим пов'язано багато народних прикмет:

1. Якщо на Стрітення сніг зранку, буде врожай ранніх зернових, увечері - пізніх.

2. Ясна і тиха погода в цей день віщує добрий урожай і роїння бджіл.

3. Як на Стрітення тепло й сонячно, то весна буде теплою.

4. Як цього дня мороз і похмура погода, буде рання весна.

5. Якщо на Стрітення зі стріх капає, весна затягнеться, якщо не капає - весна буде рання і суха.

6. Громовиця - скидайте рукавиці, близько весна.

7. Як на Стрітення півень нап'ється води з калюжі, то чекайте ще стужі.

8. Як на Стрітення відлига, то ще довго буде зима.

Вчитель. Напередодні Зимобору жінки випікали обрядове печиво - "жайворонків", давали їх дітям, щоб ті закликали весну, допомогли їй збороти зиму, але виносити їх можна було лише у двір. То ж давайте сьогодні з'їмо по "жайворонку" і допоможемо весні збороти зиму.

Діти пригощають присутніх тістечками.

Тарас. Зима чогось на зиму не подібна -

І чорна, й мокра, надворі теплінь.

На сніг біленький і на іній бідна,

А б небі чиста-чиста голубінь!

Галя. А ген на річці продірявилась крига,

Мороз десь подівся чи втік?

Було так чудово... І раптом - відлига,

І сніг весь на вулицях зник.

Зима. Дякую вам, діти. Мені з вами завжди весело, бо я з вами і на ковзанці, і на гірці. То щічки вам рум'яню, то за вухо ущипну, але без усякого зла, бо я люблю вас! Але найбільше люблю, коли Сніговика робите. Він такий веселий у вас виходить!

Грає музика, вбігає Снігових, пританцьовує.

Сніговик Хто мене гукав? Я прийшов! Бо яке ж то свято Зими, коли мене немає! Я веселий і добрий, ану гайда танцювати!

Діти танцюють зі Сніговиком.

Хлопчик. От як ми багато про зиму знаємо!

Дівчинка. А ще знаємо, що вона чарівна, неповторна і...

Галя. І холодна.

Тарас. Е, ні, Галю, не така вже вона й холодна, а радісна і...

Галя. Я знаю, що ми зараз робитимемо. Ірина Степанівна читатиме початок фрази, а ми закінчуватимемо риму одним словом

Вчитель. Зима! Зима! Усякий знає,

Вона холодною буває.

Летять, кружляють, як пушинки,

Легкі білесенькі сніжинки.

Міста чистенькі, білі села.

Зима і радісна, й весела.

Кружляють вальс сніжинки ніжні,

Зима пухка і білосніжна.

Мороз у лід озера кута,

Зима, тоді всі кажуть, люта.

А як насуне хмара сива,

Зима по-своєму красива.

- А вранці іній - от обнова!

Яка зима у нас казкова.

Зима, кажу вам, дуже гарна,

То сонячна, то дуже хмарна.

І не завадило б кожуха,

Така буває завірюха.

І горнуться всі до тепла,

Така зима буває зла.

А блисне сонечко згори,

Ото краса для дітвори.

На гірку всі біжать вони,

Несуть санчата, ковзани.

Яка ж зима? Яка вона?

Вона весела і сумна.

Вона буває і серйозна:

Суха і вітряна, й морозна.

І особлива, і чарівна,

Як королева чи царівна.

Гілок од інею не видно,

Тоді вона, звичайно, срібна.

І пташка змерзла і голодна,

Бо видалась зима холодна.

А на ставочках скресла крига,

Тоді ми знаємо - відлига.

І щезнуть вітри та морози,

Закапають з бурульок сльози.

Вона тепер така смішна,

Бо незабаром йде весна!

Зима. Що ж, гарно ви про мене розповіли, багато знаєте. Дякую вам, діти, час нам із сніжинками до роботи братися, щоб порадувати всіх біленькими сніжними килимами. Скувати треба річки льодом, щоб на ковзанах діти покатались, а то самі кажете, що незабаром весна.

Виходить під музику.

Вчитель. Пішла Зима виконувати свою роботу. Нехай ще потішиться своєю владою. Хто знає, може десь по дорозі вона зустрінеться з Весною. А ми з вами подивимось, що відбувається в царстві звірів і квітів, що заснули на зиму.

Ведмідь (глухо).

 Гуг-гу, щось довго це триває,

Холодний вихор завіває,

Зимі не видно ще кінця -

Хотів би вже збудитись я.

Їжак. Це правда, досить того сну,

І я вже мрію про весну.

Фіалка

(ніжним голосочком)

 Що клопіт вам, це й я признаю,

Та важко і в підземнім краю

Всім нам, беззахисним квіткам.

Як довго стужа потриває,

Коріння нам позамерзає.

То навесні ми не зійдемо,

Від стужі марно пропадем

Зайчик (вбігає, сумно) Вихор прислав мене сюди

Й велів усім переказати,

Що вічно будете ви спати.

Бо, каже він і кажуть люди,

Що ніби вже Весни не буде!

Всі (злякано). Ой, лишенько, ой лихо нам!

Зайчик. Велів переказати вам,

Що відтепер Зима з вихрами

Вже пануватиме над нами.

Всі (у розпачі). Ой, лишенько, ой, лихо нам!

Посланець Весни (вбігає).

Що тут за плач, що тут за крики?

Це промінь сонця нам доніс,

Що плаче і зітхає ліс.

І що ти, Вихре, всіх лякаєш,

Що владу вже над світом маєш!

Вихор. А може, ні? Чи це брехня? Ні! Вже не прийде та весна!

Посланець Весни (урочисто). Оце тобі я нагадаю:

Посланець я весни.

Мерщій іди собі звідсіль,

Зникай з лісів, зникай з полів,

Бо як не підеш по-добру...

Вихор. То що ти зробиш? Не піду!

Посланець Весни.

Закличу сонце проти тебе

- І сам розтопишся від себе!

Вихор злякався, подався назад і зник.

Всі (втішно).

То не пусті про Весну мрії?!

Посланець Весни. Не тратьте віри, ні надії!

Лягайте й тихо спочивайте,

Весни ясної дожидайте!

Я вже подбав, сніги упали

І землю всю поприкривали,

Щоб вас Мороз не досягнув,

Весну просив я - не забув,

Щоб цього року не барилась,

Щоб вас будити поспішилась

Всі. Про неї мріймо уві сні -

Привіт, привіт від нас Весні!

Посланець Весни. Привіт Весні я передам,

А на прощання скажу вам:

Щоб духом не занепадали,

В найважчий час Весни чекали!

Всі співають веснянку "Благослови, мати!"

Благослови, мати, весну закликати!

Весну закликати, зиму проводжати!

Весну закликати, зиму проводжати!

Зимочка в візочку, літечко в човночку.

Вчитель. Звірята сподіваються, що Весна сьогодні переможе, і незабаром вони радітимуть привітному сонечку.

А що ж відбувається тим часом у селі, що роблять дівчата і хлопці? Зараз ми про це дізнаємось.

На сцену виходять діти і звірятка, прислухаються до зеленого шуму, гомону пташиного. Найменше дівчатко виходить наперед, простягає рученята до сонечка, Весну закликаючи.

Благослови, мати, весну закликати!

Весну закликати, зиму проводжати!

Весну закликати, зиму проводжати!

Зимочка в візочку, літечко в човничку.

Всі діти співають пісню "Щебетала пташечка".

Щебетала пташечка під віконечком,

Сподівалась пташечка весни з сонечком:

"Прилинь, прилинь, чарівна весна красная,

Як легенька хмарочка в небі ясная.

Осип луки перлами, вкритий росами,

Розлийся джерелами стоголосими!"

Щебетала пташечка під віконечком,

Сподівалась пташечка весни з сонечком.

Дівчата (після пісні). Хлопці!

Хлопці. Що?

Дівчата. Чи ви, хлопці, дужі?

Хлопці. Та ще які!

Дівчата. Як ви такі дужі, то виносьте Зиму!

Хлопці зі звірятами виносять "Зиму" - солом'яне опудало на довгій тичці. Дівчата за допомогою червоних стрічок зображають вогонь. Всі гуртом спалюють опудало, промовляючи кілька разів, від повільного до швидкого темпу:

Хай вогонь палає,

Зиму з'їдає.

З'їв вогонь Зиму. Діти, прощаючись, промовляють до глядачів:

Ми гуляли увесь день,

Побороли Зиму,

Ось які ми сильні! -

А зима розтала

І її не стало!

Всі. Час усім нам додому! (Кланяються, співають пісню).

Ой минула вже зима,

Снігу, льоду вже нема.

Ой нема, ой нема

Снігу, льоду вже нема.

Ой нема, ой нема

Снігу, льоду вже нема.

Прилетіли журавлі

Й соловеєчки малі.

Ой малі, ой малі,

Соловеєчки малі.

Ой малі, ой малі,

Соловеєчки малі.

Лугом квіти вже цвітуть,

Вівці травку вже пасуть.

Ой пасуть, ой пасуть,

Вівці травку вже пасуть.

Ой пасуть, ой пасуть,

Вівці травку вже пасуть.

Всі веснянку співаймо,

Весну рясну вітаймо,

Вітаймо, вітаймо,

Весну красну вітаймо. Вітаймо, вітаймо,

Весну красну вітаймо.

 

Світле свято Великодня

Варіант сценарію свята

            Мета: розширити знання учнів про святкування Великодніх свят; розкрити зміст свят; відроджувати звичаї та обряди нашого народу, примножувати його традиції; виховувати у школярів почуття любові до свого народу.

Обладнання: клас прикрашений вишитими рушниками, гілочками верби, листівками до Великодня, у глиняних тарілках крашанки, писанки, паска. (Діти одягнені в національні українські костюми).

Учень. Вдягла весна мережану сорочку,

Умившись і звільнившись від турбот,

І підіймає волошкові очі

До вищих, до церковних позолот.

Учень. Великдень всіх нас на гостини просить,

Малює сонце полотно небес,

І крашанку, як усмішку підносить,

Христос воскрес!

Учень. Воістину воскрес!

І дзвони засріблилися завзяті,

І ніби покотилось між людьми:

Всі разом. Христос воскрес!

Ведуча. У нашого народу є улюблений звичай благословення на Великдень їжі й печива.

Мати. Улянко, неси миски, будемо паски виробляти, вже тісто підійшло. А ти, Сергійку, не сиди на печі, бо паска вийде горбатою, а це вже ознака якоїсь біди. І швиденько віника подай.

Мати (обмахує віником всі кути хати). Буду паски в піч саджати, а ви, таргани і блощиці, стоноги, геть з моєї хати. Виходьте з моєї світлиці в темницю.

(Звертається до дітей). Ходіть, діти, пасочки виробляти. (Виробляють, а мати садить їх у піч). Господи, поможи!

Ведуча. За паску господиня хвилюється особливо. Вважалося, що коли паска печеться, потрібно, щоб нікого чужого в хаті не було. (Мати виймає паски з печі).

Улянка. Моя рум'яніша!

Сергійко. Зате моя з сиром!

Мати. Гріх напередодні такого великого свята сперечатися. А пасочки вам усім удалися на славу - і пухкі, і рум'яні.

Діти. Дай, мамо, покуштувати.

Мати. Паску, поки не посвятить священик, не їдять.

Улянка. Ох і гарна! Ох і гарна!

Пасочка рум'яна.

Ох, духмяна, ох, духмяна,

Пасочка рум'яна.

Сергійко. Тішиться маленька паска,

Тішусь і я,

Що утримаю в руках її я,

Що вона моя!

Ведуча. Невід'ємною частиною Великоднього свята були і є крашанки і писанки. Яйце - це символ весняного відродження природи, зародження життя, продовження роду. Писанки ніколи не варять, щоб не вбивати живу силу зародка. На них сонце зображували у вигляді кола, зірку - у вигляді променів, воду - у вигляді хвиль.

Ведуча. Крашанки розфарбовували у різні кольори.

1-й учень. Червоний - радість життя, надія, любов. Найбільш розповсюджений колір.

2-й учень. Жовтий уособлював Місяць і зорі, а в господарстві - урожай.

3-й учень. Блакитний - символ неба, води, простору, вітру, здоров'я.

4-й учень. Зелений - колір весни, пробудження природи, надії, радості буття.

5-й учень. Чорний - символ землі, й родючості.

Ведуча. Писанок та крашанок робили багато і дарували всім добрим людям в день Великодня. Існує чимало прикмет і прислів'їв, пов'язаних з цим святом.

6-й учень. Коли на Великдень ясно світить сонце, то через три дні піде дощ.

7-й учень. Коли на Великдень дощ або хмари, буде Врожай.

8-й учень. Коли на Великдень спить господар, то виляже пшениця, а якщо господиня - льон.

Ведуча. У ніч перед Паскою намагалися не спати. Світло горіло цілу ніч. А в церкві відбувається святкова служба. У давнину вважали, що на Великдень має грати сонце, а тому люди перед його сходом відчиняли віконниці; щоб упустити до хати царя неба, який приносить у дім щастя і здоров'я.

Улянка (з квіткою на голові). Всі готуються у хаті.

Я вже йду на двір.

Зелень свята задивилась

У синій простір.

Сергійко. Ой, сестричко малесенька,

Яка ж бо ти гарнесенька!

За косою барвіночки,

Ще й біленькі рученьки.

Улянка. На святу неділеньку зібралися.

Будем паску святкувати,

Весну красну звеличати.

Ведуча. На Великдень у церкву збирались всі: і старі, і малі. (Задзвеніли дзвони). Чуєте, як радісно дзвони грають? Вони нам сповіщають: Христос воскрес! Воістину воскрес!

Ведуча. Поздоровляти зі святами і христосатися починають уже після Богослужіння! При цьому обмінюються писанками і крашанками. Повернувшись додому із свяченим, вся сім'я тричі промовляла

Мати, батько. Свята паска у хату.

Дочка, син. Вся нечисть із хати.

Мати. Перед тим, як сісти за стіл, потрібно вмитись. Іди, Улянко.

(У череп'яну миску кладе три червоні крашанки, наливає холодну воду. Першою вмивалась дівчина, потім хлопець, мати і батько. За кожним разом воду міняли. Крашанки залишались ті самі).

Батько. Візьми, Улянко, щоб красива була.

Ведуча. Із свяченими стравами батько обходив тричі стіл, після чого ділив крашанку і паску на стільки частин, скільки членів родини, роздавав кожному.

Батько. Дай, Боже, і на той рік дочекатись світлого свята у щасті й здоров'ї.

Ведуча. Після того, як поснідали свяченим, виходили на вулицю і співали гаївки.

Ведуча. Жодне Великоднє свято не обходилось без ігор.

Гра "Навбитки" полягає в тому, що один тримає в руці крашанку, носком догори, а другий б'є носком своєї крашанки. Потім б'є другий по протилежному кінці. Чия крашанка розіб'ється з обох кінців, той програв: він віддає свою крашанку тому, хто виграв.

Гра в знахідку. Кладуть кілька шапок, під одну з них - крашанку. Хто відгадає, під котрою з шапок є крашанка, той виграв, а не відгадає - програв.

В такі ігри грали переважно хлопчики, а зараз пограють дівчатка у гру "Подоляночка".

Ведуча. У великодній понеділок люди ходили один до одного в гості, христосувались, обмінювалися писанками. Цей день називався волочильним. Ще є одна назва понеділка - це "обливний", бо в цей день за стародавнім звичаєм хлопці обливають дівчат водою, а дівчата дарують їм крашанки.

А вже красне сонечко, муз. П. Позицького, сл. О. Олеся.

А вже красне сонечко

Припекло, припекло,

Ясно щире золото

Розлило, розлило.

На вулиці струмені

Воркотять, воркотять,

Журавлі курликають

Та летять, та летять.

Засиніли проліски

У ліску, у ліску.

Швидко буде земленька

Вся в вінку, вся в вінку.

Ой сонечко-батечку,

Догоди, догоди!

А ти, земле-матінко,

Уроди, уроди!

Ведуча. Ось так проходив "обливний" понеділок. Багато цікавого ви дізналися на нашому святі. Розповідайте друзям, знайомим, рідним про славні народні традиції України, зберігайте їх, примножуйте, бо це - наша історія, наша культура.

Сергійко. Всі люди співають: Син Божий Воскрес!

Улянка. Хвала Богу лине з Землі до Небес...

Мати. У піснях пасхальних Всі славлять Христа.

Батько. Й радіє нині Земленька свята.

Учень.

Христос воскрес!

Радійте, люди,

Біжіть у поле, у садок,

Збирайте гіллячко і квіти,

Кладіть на Божий хрест вінок.

Нехай бринять і пахнуть квіти,

Нехай почує Божий рай,

Як на землі радіють діти

І звеселяють рідний край.

На вас погляне Божа Мати,

Радіючи з святих небес...

Збирайтесь, діти, нум співати...

Христос воскрес! Христос воскрес!

 

Христос воскрес і дух наш воскресає

Варіант сценарію свята

Мета заходу: ознайомити з традиціями святкування Великодня, розвивати фантазію учнів при розписуванні писанок.

Обладнання: розмальовані дерев'яні писанки, українські вишиті рушники, Великодній кошик із писанками та крашанками.

Учитель: У календарі українського народу багато свят. Великдень - одне з найбільших свят християн, воно святкується навесні і пов'язане з Воскресінням Ісуса Христа.

1-й учень: Вдягла весна мережану сорочку,

Умившись і звільнившись від турбот,

І підіймає волошкові очі до вищих, до церковних позолот.

2-й учень: Душа стає в цю днину молодою,

Забувши, що слова бувають злі,

І повняться старання добротою

На ранньому скоромному столі.

3-й учень: Великдень всіх нас на гостини просить.

Малює сонце полотно небес,

І крашанку, як усмішку, підносить:

Христос Воскрес! - Воістину Воскрес!

Учитель: Великдень - великий день Воскресіння Христового. Здавна цей день вважався днем повного очищення Землі і людей. Велике значення має свято Воскресіння Христа, а особливо для нашого українського народу. Українці, що ступили на шлях свого відродження, бачать у світлому Христовому Воскресінні символ свого відродження, символ національного Воскресіння.

4-й учень: Ми дуже любим весь наш край і любим Україну,

Її лани і зелен гай, в саду рясну калину.

Там соловейко навесні співає між гілками.

Та й ми співаємо пісні, змагається він з нами.

5-й учень: Що за день чудовий Воскресіння,

Сповнений любові і надій!

За чиїмось мудрим повелінням світ довкола враз помолодів. Прямо в хату ллється сонця повінь, вже давно такої не було.

6-й учень: А душа моя стає раптово, наче біле лебедя крило. Хоче в небо визволення ради із пітьми, що застує мені.

Учитель: Великоднє свято дуже яскраве та багате своїми обрядовими атрибутами. Особливо писанками, які вважалися символами життя. Не менш важливе місце займає і хліб наш насущний. Хай завжди він буде в хаті, на кожнім столі в обрамленні вишитого рушника. І найпершою молитвою нашої духовності воздається хвала Богові за хліб. Слава Тобі, Господи, що ми дочекалися Великодня, а з ним і освяченої Паски, і свяченого яйця.

1-й учень: Писанки писалі всі, особливо дівчата. Розписуючи писанки, дівчинка купала кожне яєчко у фарбах, розмальовувала так, щоб сподобались писанки мамі. Ця гарна традиція розмальовувати писанки на Великодні свята збереглася і тепер.

2-й учень: Писанки були Великоднім дарунком при "христосуванні". Люди віталися вигуком "Христос воскрес!", тричі цілувалися, обмінювалися писанками.

3-й учень: Наші предки вірили, що писанка має магічну силу, приносить добро, щастя, достаток, захищає людину від усього злого. Писанки також носили і на могили своїх рідних.

4-й учень: З писанок чи крашанок розпочинався Великодній сніданок у кожній оселі. А коли вмитися водою, в якій є червона крашанка, то будеш весь рік гарним і здоровим.

Фізкультхвилинка.

Ось іде до нас весна. Все навколо ожива. Підсніжники прокидаються, проліски посміхаються. Пташки прилітають, діти вибігають, на луках стрибають.

Учениця: Гарна писанка у мене - мабуть, кращої нема!

Мама тільки помагала, малювала я сама.

Змалювала диво-пташку, вісім хрестиків дрібних,

І малесенькі ялинки, й поясочок поміж них.

Хоч не зразу змалювала, - зіпсувала п'ять яєць,

Та як шосте закінчила, тато мовив: "Молодець!".

Я ту писанку для себе для зразочка залишу,

А для мами і для тата дві ще кращих напишу!

Інсценізація дівчатами уривка "Великодній четвер".

- Йде Великдень, йде, дівчата! Будемо писанки писати. Писаночки-крашаночки напишемо аж сім коробочок.

- А й справді! Сьогодні ж Великодній четвер! Якраз писанки писати! Писанки, розмальовані в цей день, будуть довго зберігатися.

- Дівчата, а де ж ми фарби візьмемо?

- Ось я маю жовту. А виварила її з кори дикої яблуньки, що росте в мене в садочку.

- А мене бабуся навчила робити зелену фарбу. Для цього треба мати луску молодого соняшника. А ще принесла темну - із дубової кори.

- А я принесла фіолетову - з кори чорної вільхи.

Учитель: До нас у гості завітали писаночки. Зараз вони про себе нам щось і розкажуть. (Виходять дівчата в костюмах писанок).

Усі писанки: Стук, стук, стук, обережно, бо в кошику тісно! Стук, стук, стук, обережно, від жари аж млосно.

Червона писанка: Я сидіти тут не хочу, на підлогу собі скочу.

Зелена писанка: Ходімо швидше, вилізаймо, пісню гарну заспіваймо! (Виконують українську народну пісню "Писанка").

Червона писанка: В буряках мене купала, на червоне змалювала.

Зелена писанка: У траві мене варила, назелено закрасила.

Жовта писанка: Мене вбрала у лушпину, у цибулеву свитину.

Коричнева писанка: У шкірці яблука мочила, це додало мені сили.

Біла писанка: Я біленькою зосталась, тільки квіточок набралась.

Червона писанка: А мене квітчають червоні хустинки.

Зелена писанка: Мене вкривають зелені листочки.

Жовта писанка: Мене у жовті узори прибрала.

Коричнева писанка: На мене коричневих цяток наклала.

Біла писанка: А я така гарна й не передати!

Усі разом: Усі ми гарненькі - і хочемо сказати:

Христос воскрес! - шепочуть квіти,

Лунає шелест їх по лузі.

Христос воскрес! - українські діти,

Радійте всі - ви наші друзі!

Учитель: Як гарно, що і сьогодні живе в Україні традиція зустрічати весну писанками. Справжня писанка народжується довго. Роздивимося барвисте яйце. Чого тут тільки нема! На писанці можна побачити знайомі рослини, різноманітні геометричні малюнки і навіть зображення тварин. А придивіться до кольорів барвистої писанки. Яскраві, соковиті фарби якнайкраще передають весняну палітру. Ясно-жовтий колір символізує сонце, весняне тепло; блакитний - небо, повітря, чисту воду; зелений - воскресіння природи, розмаїтість рослинного світу; бронзовий - родючу матінку-землю; червоний - радість, любов, святковий настрій. Ваша справа - не забути звичай предків.

Фарбування, нанесення візерунків на писанки.

Аналіз робіт.

Підсумок заходу.

 

Великдень

Варіант сценарію свята

З історії свята

Великдень - свято свят і торжество торжеств, приурочене пам'яті воскресіння Ісуса Христа. Це свято є одним із найбільших свят у християнській релігії.

Святкують Великдень переважно у квітні, тому що Великодні дні не дотримуються певного числа - вони залежать від довготи м'ясниць, а тому можуть бути зміщені в часі.

Скажімо, з 1983 по 2000 рік Великдень лише тричі святкували в травні, а решта - у квітні.

Великдень називають ще Великим Днем, або Паскою. Остання назва походить від обрядового печива - паски, яка спеціально випікалася до цього дня. Великдень - родинне свято. На нього повинна зібратися родина, долаючи всі перешкоди. Кажуть, що й сонце на радощах у той день не заходить, тому цей день такий «великий». Це свято в родинах українців завжди було пов'язане з глибоким осмисленням життя людини на Землі.

Напередодні Великодня виготовляли писанки, крашанки, мальованки, їх не лише святили в церкві, а й обмінювались ними, немов великодніми картками-привітами.

У святкові дні дівчата починали водити хороводи під супровід розлогих пісень. Меншим дівчатам дозволяли грати в скакалки. Ці забавки тривали до того часу, доки не обсадяться городиною.

Воскресіння Христа - перемога Божої Правди. А традиційний Великодній привіт: "Христос Воскрес" - "Воістину (справді) Воскрес", - замінюють часто: "Христос Воскрес! - Воскресне Україна!". (В. Скуратівський. Обереги пам'яті. - Скарбниця, 1992).

Хід свята

Входять хлопчик, дівчинка, господиня з короваєм на рушнику.

Здрастуйте, друзі хороші,

Здрастуйте, друзі мої.

В ясний цей день і погожий,

Шлем вам вітання свої.

Господиня. У нас здавна є традиція славна:

Воду брати з чистої криниці,

Муку з ярої пшениці.

Руками добрими замісити

І гостей на свято запросити.

Хлопчик. Прийміть щиросердечні вітання зі Святом Свят і Торжеством Торжеств - Великоднем!

Дівчина. Радіймо торжеству Життя, дарованого нам Господом!

Звучить музика. Всі вклоняються. Коровай кладуть на стіл на сцені.

Господиня. Великдень - одне з найбільших після Різдва Христового свят у християнській релігії. Свято пов'язане із воскресінням Ісуса Христа, тому й має назву Великий день або Великдень.

Хлопчик. Великдень українці завжди святкували радісно, піднесено. Готувалися до нього заздалегідь.

Дівчина. Упродовж тижня наводили лад у господарстві, прибирали, мазали хати, розмальовували стіни зсередини, інколи і знадвору. Прикрашали покуть, вивішували найкращі рушники.

Сходять зі сцени.

Пісня-сварка Уляни і Мотрі (інсценізація).

Мотря. Ой, Уляна, Уляна, в тебе в хаті погано!

Уляна. Брешеш, брешеш, сусідко, що в мене в хаті гидко!

Мотря. Горщики під лавкою поросли отавкою,

Мисочки на полиці поросли печерицями.

Уляна. Чи ж я не хазяйка, чи не господиня?

Сім днів хати не мела, печі не топила!

Мотря. Подивіться на неї, премудрую швачку,

Віник на кілочку, а мисник - в куточку!

Уляна. Гарна я хазяйка, добра господарка!

Як прийде Великдень, буде в мене гарно.

(Прибирає кімнату).

Господиня. Ой, вже близько любе свято!

Діточки, скоріш до хати!

Бо вже недалечко

Червоне Яєчко!

Як верба розцвіла на зелене гілля -

Вербова Неділя!

Через тиждень - вже Великдень!

Жартома б'є зеленим гіллям верби дітей, що входять до залу, примовляючи:

- Не я б'ю - верба б'є. Не я б'ю - верба б'є!

Через тиждень Великдень!

Недалечко - червоне яєчко!

Страсної п'ятниці люди замішували тісто, а в суботу пекли паску. Паска - здобне тісто, невисокої широкої форми. Верх паски прикрашали: робили з тіста обруч, хрест - "аби файно росла".

Господиня вносить паску. Звучить музика.

Господиня. Добра паска вродилась, значить, в нашій родині буде все гаразд.

Хлопчик. Поки в хаті пеклася паска, а на вулиці тим часом...

Всі діти сходять зі сцени, залишається автор.

Автор. Залишивши гніздечко, покотилось яєчко,

Та котилось воно недалечко...

Квочка з курчатами на подвір'ї гуляла,

Своїх діток забавляла.

Квочка з курчатами виходить під музику.

1-е курча. Он, дивіться, яєчко на стежці котиться.

2-е курча. Ану ж, яке воно на колір? Квочка. Біле, як сніг!

1-е курча. А сніг який? Я ніколи снігу не бачив.

Квочка. Такий білий, як оте яєчко, що котиться. Однак скоро Великдень. То давайте пофарбуємо яєчко, щоб воно було барвисте, як весна.

Автор. Закотили курчатка яєчко до своєї хатки й ну його фарбувати... Припустив теплий дощик. Потім стала веселочка в небі.

Вибігає дівчинка-веселочка.

Автор. Курчатка у веселочки фарб позичили,

На білому яєчку весну намалювали.

Малювали фарбами і писали пір'ячком...

І покотилась писанка зеленим подвір'ячком...

Вибігає дівчинка-писанка, її доганяють курчатка.

Автор. Курчатка її доганяли, з нею на подвір'ї грали

І на свято Великодня дітям подарували.

Звучить музика. Виходять діти із писанками. Стають півколом. У центрі - писанка.

Писанка. Як уродилась, то була біла.

Тепер подивіться - рябенька я, ціла.

Розмальовані в мене бочки -

Жовті, червоні і білі квіточки.

Положать на стіл мене -

Я гостям засміюсь.

Ану, відгадайте-но,

Як-то я звусь?

Діти. Писанка.

Писанка сходить зі сцени. Діти сідають на лавку. Входить Господиня.

Господиня. Фарбоване великоднє яйце мало різні назви: "писанка", "крашанка", "мальованка".

Дівчатка, де ж ваші писанки?

Дівчатка імітують розмалювання писанок. Виходять діти.

1. Ой малює Одарочка

Писанки червоні,

І біжать до неї взори -

Півні, зорі, коні.

2. Кожне просить на писанці

Його написати.

Кожне хоче звеличати

Господнєє свято.

3. Кожне каже: "На писанці

Я вже не віднині.

Мене здавна так писали,

Та ще в Україні".

4. Подумала Одарочка,

Сіла за роботу.

Вже всі взори на писанці

У Велику Суботу!

Дівчатка співають, сидячи на лавці, імітують розмальовування писанок. Допомагає їм Господиня.

Пісня "Писанка" (Сл. Д. Чередниченка, муз. В. Кравчука).

Розмалюю писанку, розмалюю,

Коника гривастого намалюю.

Розмалюю писанку, розмалюю,

Соловейка-любчика намалюю.

Розмалюю писанку, розмалюю,

Різьблену сопілочку намалюю.

А моя сопілочка буде грати,

Буде коник весело танцювати.

Звучить музика. Виходять писанки.

Господиня. За українськими традиціями кожен колір на розфарбованому яєчку має певне значення. Кожна писанка розповідає сама за себе.

Червоний - колір життя, колір крові, дня, радості, любові.

Зелений - колір весни, пробудження природи, надії, радості, буття.

Блакитний - символ неба, простору, вітру, здоров'я.

Чорний - дух померлих, пам'ять про них, про своє коріння.

Жовтий - символ місяця, зірок. Це колір хлібного лану, жита, життя.

Писанки сходять зі сцени.

Господиня. Гарні писанки ми намалювали. А зараз настав час і відпочити.

Проводяться рухливі ігри, конкурси.

Господиня. Трішки відпочили. А тепер час збирати кошика, який ми до церкви святити підемо. Покладемо ми до кошика і сир, і масло, і хрін, і ковбаски. Але найголовніше - ми повинні покласти паску, крейду, писанку та свічку.

Виходять паска, крейда, писанка, свічка.

Паска (гордо). Та що там говорити!

Важливіша я тут!

Без мене вас святити

До церкви не підуть.

Я головна на святі,

Мій рід йде з давнини.

Шанують нас віками

І славлять щовесни.

Та й Паскою Великдень

Звуть люди на землі!

Тоді і день великий,

Як паска на столі...

Крейда. Я теж, як ви, свячена.

Лиш з церкви принести -

На дверях, хоч не вчена,

Малюю я хрести.

Писанка. Я писанка-красуня,

Вся в рисках і квітках,

Красу митців несу я, їх славлячи в віках.

Мене кладуть у свято

На пишному столі,

Щоби моїм убранством

Втішалися малі!

Без мене цеє свято

Не буде тим, чим є!

Бо ж писанка багато

Вам радості дає.

Свічка (до всіх). О. знати ми повинні

Шану собі й другим,

Любов, як ту святиню,

Нести до серця всім.

Свята - це дні єднання

З родиною родин,

Це наше спільне знам'я,

Бо ми народ один!

Господиня. Тепер все, як слід. Можемо нести кошик до церкви і посвятити.

Вибігають 3 учні.

- А можна я кошика до церкви понесу?

- А можна я? (Сперечаються). - Ні, я!

Господиня. Понесе той, хто найцікавішу загадку загадає.

1. Людей до церкви скликає,

А сам у ній не буває. (Дзвін)

2. Є деревце - не полінце.

Багато дірочок має,

Весело співає. (Сопілка)

3. Кинути вгору - то біле,

Кинути на землю - то жовте. (Яйце).

Господиня. Всі загадки добрі! А кошика будемо нести по черзі. (Йдуть, забирають кошик). Звучить музика. З'являються декорації  церкви. Троє учнів читають вірш.

1-й. Вдягла весна мережану сорочку

У день святий, звільнившись від турбот,

І піднімає волошкові очі

До вищих, до церковних позолот.

2-й. Великдень всіх нас на гостини просить,

Малює сонце золото небес,

І крашанку, як усмішку підносить...

Христос воскрес! Воістину воскрес!

3-й. І дзвони засріблилися завзяті,

І ніби покотилось між людьми: -

Христос воскрес! Чи, може, на цім святі

Із бездуховності воскресли ми?!

Звучить магнітофонний запис дзвонів. Всі встають (виходять із церкви). Перед сценою шестеро дітей. В руках тримають запалені свічки.

Христос воскрес!

1. Співає жайворонок з небес:

"Христос воскрес! Христос воскрес!"

2. У небо дзвін гуде з села:

"Христос воскрес! Йому хвала!"

3. В проміннях сонячних блакить:

"Христос воскрес! Його хваліть!"

4. Дзюрчить струмок - весняний дзвін:

"Воскрес Христос - Господній син!"

5. Радіють діти у вінках:

"Христос воскрес на небесах!"

6. І вся земля, мов той вінок -

З чудесних трав, дітей, квіток!

І в серці радість через край:

Воскресли поле, річка, гай!

І лине пісня до небес:

"Христос воскрес! Христос воскрес!"

Господиня. Дай нам силу й розум, щоб ми в школі добре вчились.

Віру в тепле, серце чисте, щоб неправді не корились.

Нам усім даруй здоров'я, згоду учнівській родині.

Дай твій захист, волю й долю добрим людям в Україні.

Учні сходять зі сцени із свічками.

1-й учень. От і зустріли ми Великдень.

2-й учень. Це свято буває завжди весною, яка приходить разом з теплим сонечком, травичкою і квіточками.

3-й учень. Радіє природа, радіють люди, дорослі й малі.

Сходять зі сцени. Вибігають три дівчинки.

1-а дівчинка. Вийди, Петре, на вулицю,

Винось скрипку під полою.

Винось скрипку під полою,

Заграй дівкам під вербою!

Виходить хлопчик із скрипкою.

 2-а дівчинка. Вийди, Грицю, на вулицю,

Винось бубон під полою.

Винось бубон під полою,

Заграй хлопцям під вербою!

Виходить хлопчик із бубонцями.

3-я дівчинка. Вийди, Іване, на вулицю,

Вийди, Іваночку,

Винеси сопілочку

Та й заграй весняночку.

Виходить хлопець із сопілочкою, всі діти танцюють під мелодію веснянки. Вибігають троє дівчат і троє хлопчиків. Дівчатка дарують хлопчикам писанки. Хлопці - букетики верболозу. Дівчата: "Христос воскрес!". Хлопці: "Воістину воскрес!"

Господиня. Закінчуються Великодні свята, і наше свято також скінчилось. То дай нам, Боже, у полі роду, а в хаті згоду.

Мирного і голубого вам неба,

Запашного теплого хліба на вашому столі,

Джерельної води у спеку,

І ніколи ніякої біди у житті.

Учениця. Любі гості! На прощання

Ви прийміть від нас вітання,

В дарунок всі наші пісні

І ось ці пригощання.

 

Українські писанки - символ Великодня

Варіант сценарію свята

Хід свята

Під звуки пісні-гаївки діти в українському національному одязі заходять до класу. За столом маленька господиня розписує писанку.

Учитель. Що це ти робиш, маленька господиня?

Ведуча. Розмальовую писанку, бо радісний прийшов день.

Дзвенять дзвони: понад міста, понад села

Лине вісточка весела.

Ясне сонечко над селом,

Наче писанка, зійшло.

Вибігайте з хати, діти!

Як сьогодні не радіти?

Вийдем-вийдем на горбок,

Заспіваєм гаївок,

Що весна вже воскресла,

Нам Великдень принесла.

Учитель. Дякую тобі, маленька господине, за прекрасні слова, за гарно розмальовану писаночку. То вже ж, мабуть, час і гаївку заспівати?

Діти. Так.

Виконується пісня-гаївка.

Учитель. А можна тебе запитати, маленька господине, що це за день - Великдень?

Ведуча. Великдень - одне з найбільших свят християн. Святкується воно на Україні ще з X століття навесні й пов'язане з воскресінням Ісуса Христа, тому й має назву Великий день, або Великдень. Дівчата, розкажіть про цей день, будь ласка.

Виходять дівчата і читають вірші про Великдень.

1-а дівчина. Вдягла весна мережану сорочку,

Умившись і змінившись від турбот,

І піднімає волошкові очі

До вищих, до церковних позолот.

2-а дівчина. Душа стає в цю днину молодою,

Забувши, що слова бувають злі,

І повняться старання добротою

На ранньому скоромному столі.

3-я дівчина. Великдень всіх нас на гостини просить.

Малює сонце золото небес

І крашанку, як усмішку підносить.

Христос воскрес!

Діти (хором) Воістину воскрес!

4-а дівчина. І дзвони засріблилися завзяті,

І ніби покотилось між людьми: -

Христос воскрес!

Чи, може, на цім святі

Із бездуховності воскресли ми?

Діти обмінюються крашанками, засвічується свічка.

Учитель. Дякую, діти. Дозволь мені, шановна господине, продовжити свято. Святої неділі скрізь звучить піднесене вітання "Христос воскрес!". У відповідь чується радісне "Воістину воскрес!". За давньою традицією після такого вітання люди тричі цілуються і вручають одне одному писанки - великий дар.

Учень. А чи знаєте ви, що святіше за хліб? (Паска).

Учитель. Символом паски, початком усього живого у Воскресіння Христове стало яйце. У наших предків яйце було символом весняного відродження природи, зародження життя, продовження роду. За легендою, найперше яйце мало всередині не жовток з білком, а зародок цілого світу. Життя, яке зберігалось в яйці, потрібно було захистити від злих сил, тому тонку шкаралупку яйця покривали фарбою, різноманітними малюнками-символами.

Учні загадують загадки гостям.

• В одній бочці - два тіста, а не змішуються. (Яйце). У фарбах катається, до церкви збирається. (Крашанка).

Учитель. Крашанка - це яйце одного кольору. Але всі кольори мають певне значення. Діти демонструють крашанки і розповідають про них.

1-й учень. Червоне яйце означає радість життя, любов до молодих, надію на одруження.

2-й учень. Жовте яйце означає місяць і зорі, у господарстві - врожай.

3-й учень. Блакитне яйце - небо, повітря, здоров'я.

4-й учень. Зелене - відкриття природи, багатство і плодоріддя землі, врожай.

5-й учень. Чорне з білим - поминання душ померлих, подяка за охорону від злих сил.

Учитель. Крапанка розмальовується воском чи фарбою, які кладуть краплинами. Крашанки характерні для Західної України.

Орнамент на дряпанці видряпується гострим предметом. Мальованка розмальовується пензликом.

Писанка - це яйце, розмальоване за допомогою писака (маленької трубочки), в якого заливається розтоплений віск. Цим воском наносять візерунки, потім кладуть у найсвітлішу фарбу, знов малюють, але вже інший візерунок, й кладуть в трохи темнішу фарбу, далі - ще в темнішу. Потім писанку підігрівають. І з тієї хвилини, як на яйце нанесено весь візерунок, воно перестає бути простим яйцем, а стає святковою писанкою.

Діти, а які повір'я існують про писанку, хто мені допоможе згадати?

Учні розповідають повір'я.

1. Пофарбоване, розмальоване яйце вважали оберегом.

2. 3 писанок, крашанок починався великодній сніданок у кожній українській сім'ї.

3. Освячену писанку з давніх-давен клали до першої купелі немовляти, щоб воно зростало в силі.

4. Будуючи нову хату, в кожному кутку клали по писанці. Предки вважали, що писанка охороняє оселю від пожежі, блискавки та різних напастей.

5. Дівчата вмивались водою, в яку опускали крашанку чи писанку, щоб бути рум'яними.

6. Писанки клали в землю, щоб родилося жито, пшениця.

7. Під поріг стайні клали теж писанки, щоб добре велося худобі.

8. Крашанки й писанки служили для святкових розваг, ігор молоді та дітей.

Ось деякі з них (розповідь дітей з імпровізаціями).

Гра "В блудька".

Один з гравців клав крашанку на землю і відміряв п'ять кроків. Іншому гравцеві зав'язували очі, тричі обертали навколо себе і змушували зробити п'ять кроків. Потім він намагався дотягнутися до крашанки рукою. Якщо дотягався, то забирав її собі.

Гра "В дряпка".

Гравця відводили далеко від крашанки, і він, закриваючи шапкою обличчя, намагався підійти до неї.

Гра "Битки".

Гравці "стукали" крашанками попарно. Чиє яйце розбилося, той гравець і програв.

Учитель. Покажімо цю гру, діти, разом!

Діти стали у кільце,

В кожного в руках яй