Урок 22. Прощення і вибачення

Мета: вчити дітей: прощати від усього серця людину, яка завинила перед ними, і забувати про її провину; визнавати свою провину та намагатися виправити свої помилки; розвивати уміння розрізняти гарні та погані вчинки, їх мотиви і наслідки; ввести в активний словник учнів такі вирази: "вибач, будь-ласка", "я був неправий", "я більше так не буду", "я не хотів тебе образити", "мені дуже соромно"; виховувати дружні стосунки між однокласниками, повагу до батьків.

 

Хід уроку

І. Перевірка знань, отриманих на попередньому уроці.

1. Бесіда.

-Що ми називаємо звичками?

- Які бувають звички?

- Чи легко набуваються добрі звички? Наведіть приклади, які добрі звички з'явилися у вашому житті після нашого останнього уроку?

- З яким поганими звичками вам вдалося впоратись? Як ви їх подолали?

2. Розповідь учнями напам'ять вірша М. Сингаївського "Все із доброго чи злого...".

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

Первинне сприймання та усвідомлення нового матеріалу.

1. Читання вчителем статті в підручнику (с. 58).

- Знайомство з повчальною оповіддю про батька і двох синів (до слів „став син і пішов до батька свого...")

Проблемне запитання:

- Як ви гадаєте, батько дуже розсердився на сина? - Чи покарав він його?

2. Читання другої частини.

- За що батько так пожалів свого сина і зовсім не сварив його?

3. Підвести учнів до висновку: Батько простив від усього серця свого сина, який дуже завинив перед ним, бо такою великою була його батьківська любов. Так і Отець Небесний прощає, приймає до себе грішну людину, яка кається, і радіє за неї.

Що ж таке каяття?

Коли ми провинилися перед кимось, потрібно не тільки попросити у цієї людини вибачення, але й у душі покаятися за цей недобрий вчинок. Якщо ми це зробимо, то нам стане легше і ми не будемо згадувати про цей випадок.

Уявіть собі повітряну кулю, якщо в ній багато зайвого вантажу, вона ніколи не підніметься в небо. Так і людина. Коли ми каємось, Бог віднімає у нас гріхи і ми стаємо духовно вищі.

4. Робота з картиною Рембрандта "Повернення блудного сина".

ІІІ. Закріплення та осмислення знань.

1. Наведіть приклади, коли треба прощати, а коли просити пробачення.

2. Які слова допоможуть попросити пробачення?

Розіграти ситуації вибачення та прощення за те, що забув (див. мету уроку) вдома книжку, яку позичав "на день" у Семена, свого сусіда по парті.

- Знову забув? - Ледве не плачучи запитав Семен. - Я слово дав у бібліотеці її не затримувати!

- Завтра принесу. Пробач будь ласка...

Василько завжди так ввічливо, так щиро просив вибачення, що довго на нього ніхто не гнівався. Штовхне дівчинку так, що вона у сльози. Враз руку до серця притисне:

- Пробач, будь ласка! Я ненароком! Більше не буду!

Дівчинка шморгне носом і побіжить далі. А потім весь день розповідає подругам:

- Цей Василько такий ввічливий, такий ввічливий...

А Василько за хвилину вже іншій дівчинці ніжку підставить. І враз своє улюблене: "Пробач, будь ласка!" Помітили хлоп'ята, що все частіше він промовляє: "Вибач, будь-ласка!" То уроки не зробив, то запізнився, то товариша підвів... І щоразу, мов приказка:

- Пробач, будь-ласка, я більше не буду!

Образились однокласники: Василько - ввічливий хуліган. Треба його провчити!

Наступного дня на першій перерві Грицько, пробігаючи повз Василька, досить сильно штовхнув його.

- Ти чого? - здивувався Василько.

- Пробач, будь-ласка! - приклав до серця руку Грицько. - Я більше не буду.

- Гм... - розгнівався Василько - Так, не будеш? - І враз ледве не впав від поштовху Сашка.

- Я, здається, тебе зачепив? - запитав хлопець, - пробач, будь-ласка! Я більше не буду.

Так почалися страждання Василька.

Йому забули повернути зошит, хтось потягнув щоденник, переплутав куртки... І всі перед ним вибачалися, обіцяли, що більше не будуть, і на наступній перерві все починалося спочатку.

Якось, виходячи зі школи, Василько зашпортався за чиюсь ногу і влетів у кучугури. Десь згори він почув ввічливе: "Пробач, будь ласка".

А коли він виліз та обтрусився, то побачив, що його портфель висить на дереві, а на ньому крейдою написано: "Пробач, це випадково. Більше не будемо".

(за Б. Приваловим)

 

 

Урок 23. Послух і непослух

Варіант уроку

Мета: вчити визначати моральне забарвлення вчинків літературних героїв та у прикладах з життя, характеризувати негативні риси людини, яких хотів би позбутися; розвивати уміння пояснювати певні ознаки доброго і поганого, зміст бажаної поведінки дитини у ставленні до Бога і до ближнього; виховувати прагнення позбутися непослуху в собі.

 

Хід уроку

I. Організаційний момент.

- Сьогодні, любі діти, у нас незвичайний день. Незвичайний тому, що ми приймаємо у себе так багато гостей; тому, що у цього дня є дивовижний збіг: саме сьогодні мешканці планети Земля відзначають Всесвітній день дитячої книги. І це ще не все: сьогодні - День народження доброї, люблячої дітей людини, всесвітньо відомого казкаря Г.-Х. Андерсена.

- Я пропоную вам сьогодні доторкнутися душею до світлого, доброго, щиросердного, а саме: продовжити зрощувати словникове дерево добра. Можливо, до кінця уроку на ньому з'являться квіти милосердя, любові, поваги, великодушності.

II. Повторення раніше вивченого. Підготовка до сприймання нового матеріалу.

"Словникове дерево добра".

(Вчитель читає визначення слів зі словничка, діти називають відповідні слова. Надруковані слова вішає на дерево).

• Простити від усього серця людину, яка завинила перед нами, і забути про її провину. (Прощення).
• Думає, відчуває, любить, бачить і творить добро. (Душа).
• Особлива Божа сила, яка допомагає людині бути ближче до Бога, творити добро і перемагати зло. (Благодать).
• Син Божий, який рятує світ від зла. (Спаситель. Ісус Христос).
• Добре, співчутливе, турботливе ставлення до хворих, слабких, немічних. (Милосердя).
• Свята мудра Книга, яку Бог допоміг написати людям. (Біблія).
• Недруг нашої душі, який чинить опір доброму і не хоче слухати голосу совісті. (Гріх).
• Голос Божий, який підказує нам, як творити добро і не творити зла. (Совість).
• Це, коли ми слухаємося тата, маму чи старших у добрих справах, бо ми довіряємо їм і любимо їх. (Послух).

- Відгадати слово ви зможете, якщо вишикуєте літери за зростом:

- Що ж таке "послух"? (Діти повторюють визначення, яке прозвучало).

III. Робота над новим матеріалом.

1. Прослуховування оповідання з підручника (урок 23) з творчими завданнями.

(Вчитель читає текст до слів "А хто такий "Нехоч"?).

2. Читання дітьми 7-го абзацу підручника.

- Прочитайте і скажіть: Скільки слів знає "Нехоч"? ("не хочу", "потім", "а чому я?").

3. Перевірка усвідомлення.

- Чому Адам і Єва не змогли жити в раю?

- Чому треба слухатися старших?

- Який твій найголовніший послух?

IV. Фізкультхвилинка.

 Гра "Будь ласка".

Діти виконують команди вчителя тільки в тому разі, якщо він промовляє слово "будь-ласка".

4. Слухання вірша Тетяни Лисенко "Шкоденятко".

Хто розбив сьогодні вазу,

З'їв цукерки всі відразу,

На стілець намазав клею,

Кицьку за хвоста приклеїв?

Хто насипав солі в цукор?

Хто м'ячем об стіни стукав?

Хто роздер нові штанці,

В люстру кидав камінці,

Вліз у мамину шухляду,

Відкусив шматок помади,

Скрізь розлив одеколон,

Розкрутив магнітофон?

Хто налив компоту в туфлі,

Розтрусив пшоно по кухні?

Хто? Хлопчинка чи дівчатко?

- Це маленьке шкоденятко!

- З яким музичним уривком співзвучний вірш? (А. Золкін "Вибрики").

- Яке слово каже зранку до ночі малий Сергійко?

- Чому замучились батьки?

- Як же мама з татом навчились керувати Навпакійком?

Застосування набутих знань.

- Подумай, з яким непослухом тобі передусім треба боротися?

V. Гра "День справжньої людини".

Лиш той, хто вміє інших поважати,

Дружити прагне, товаришувати,

Той зможе у житті порядним стати,

А зараз риси справжньої людини нам назвати...

(У кожного учня картка).

- Давайте продовжимо це речення і назвемо основні риси справжньої людини. (Діти на картках з'єднують необхідні слова з реченням.

Доброю, скромною, чесною

Справжня людина повинна бути:

Злою, байдужою, стриманою,

Ввічливою, жорстокою, працьовитою.

(На дошці ілюстрація ігрового поля зі сторінки зошита до уроків 21-23) - Вдома ви можете пограти в цю гру з друзями та дорослими.

VI. Гра "Виправ помилки неслухняного олівчика".

VII. Підсумок уроку.

- Що нового довідались?

- Що маємо змінити в своєму житті?

Ось і закінчився наш урок,

Залишивши теплий світ в душі.

На все добре, діти мої милі,

Хай у всьому завжди вам щастить!

Підкоряє хай люб'язність ваша,

Ввічливість не тільки під час свят,

Щоб усі здивовано казали: "1-А клас?!

Що за діти є у школі в нас!"

Варіант уроку

Мета: на прикладах життєвих ситуацій підвести дітей до розуміння того, що послух - прояв любові та довіри, а непослух - початок зла на землі; сприяти розвитку мовленнєвої діяльності учнів, вмінню висловлювати свої судження та аргументовано їх доводити; виховувати шанобливе ставлення до батьків, старших за віком людей, до вчителів.

Обладнання: підручник "Дорога добра", диск з музичними творами книги "Таємниці душі твоєї", "Голос ангела".

Хід уроку

I. Пісня "Людина починається з добра".

Вступна бесіда.

1.     Згадаймо правила руху Дорогою Добра.

2.     Наведіть приклади добрих вчинків як шлях до добра.

3.     Хто вчить вас робити гарні справи, вчинки?

4.     Чи вмієте ви розрізняти добро і зло?

5.     Хто є прикладом добрих вчинків для вас?

II. Оголошення теми і мети уроку.

- Сьогодні на уроці ми поговоримо про послух і непослух.

Пояснимо, що таке послух і що таке непослух та які можливі їх прояви у наших вчинках.

По відношенню до кого ми їх проявляємо?

Послух - це коли ви слухаєтесь тата, маму чи старших у добрих справах, бо довіряєте їм і любите їх.

Непослух - це коли не хочеться робити потрібне чи корисне. Свій непослух людина повинна переборювати, долати.

III. Робота над темою.

1. Робота за підручником.

а) читання тексту;

б) розгляд і обговорення ілюстрацій;

в) робота над словничком у підручнику;

г) бесіда за запитаннями:

Про кого оповів дідусь біблійну історію?

Як жилося Адаму і Єві у раю?

Чому Адам і Єва не змогли жити в раю?

Хто такий "Нехоч"?

Які три слова він знає? ("не хочу", "потім", "а чому я?")

А як не слухати свого нехоча?

Поміркуй, а з яким непослухом тобі важко, але треба боротися?

Чому у цьому є необхідність?

д) робота над віршем "Навпакійко".

е) слухання музики: А. Золкін "Багатель".

- Що постає у вашій уяві при прослуховуванні цього твору?

1)     Слухання "Колискової" Р. Глієра.

2)     Бесіда про батьків та значення їхніх порад у житті дітей.

3)     Вірш "Послушники" (із книги Т. Дашкевич "Голос ангела").

4)     Читання вчителем "Притчі про працю" (ст. 53, 41).

V. Підсумок уроку.

- У чому полягає ваш послух? До кого?

- Хто повинен переборювати ваш непослух, якщо він у вас з'являється?

 

 

Урок 24-25. Тарас Шевченко в дитинстві

Мета: розкрити багатство душі поета з дитинства, незважаючи на нелегку долю; показати прагнення до знань і до прекрасного; показати турботу Шевченка про духовну просвіту українців (переклад Псалмів, "Буквар")

Зміст уроку

 

І Актуалізація опорних знань.

Бесіда.

- Ми вивчаємо християнську етику. Для чого?

- Скільки часу потрібно людині, щоб іти дорогою Добра? (Все життя)

- Для чого ми живемо? Якою дорогою повинна йти людина? (Дорогою Добра?)

- Якою дорогою хочете іти ви?

- Які правила руху на Дорозі Добра?

II. Повідомлення теми і мети уроку.

- Любити свою Батьківщину неможливо, щоб не пам'ятати славетних людей, українців, які принесли всесвітню славу Україні; українському народу.

Одним із славетних українців був Тарас Григорович Шевченко. Його твори читають і у наш час на багатьох мовах світу.

III. Вивчення нового матеріалу.

Розповідь учителя.

Т.Г. Шевченко народився 9 березня 1814 р. в с. Моринці (нині Черкаської обл.) в сім'ї кріпаків. Ріс Тарас допитливою, розумною людиною, хотів усе знати.

Але горе спіткало Тараса. У дев'ять років хлопчик залишився без матері. Батько одружився з жінкою, яка мала своїх дітей. Тарас змушений був терпіти постійні знущання від лихої мачухи. В одинадцять років Тарас став круглим сиротою.

В обдарованій від природи дитині прокинувся талант художника. Вугіллям, крейдою чи олівцем він малював скрізь: на стінах, на дешевому сірому папері. Прагнення навчитися малювати водило хлопчика від села до села у пошуках вчителя. Був він за школяра-попихача, наймита, в обов'язки якого входило рубати дрова, носити школярам воду; терпів вічно п'яного дяка.

Часто до Тараса ставилися несправедливо, часто його били. Але, не зважаючи на це Тарас умів цінувати добро від людей і все життя залишався вдячним своїй старшій сестрі та односельчанам, які співчували та підтримували його.

Подивіться на ілюстрації картин Тараса Шевченка. Художник з любов'ю і теплотою змальовує простих селян, жінок, дітей, природу рідного краю.

Т. Шевченко згадує з дитинства найсвітліші хвилини, коли він міг, десь заховавшись у кущах, читати та малювати.

Читання вірша "Мені тринадцяти минало".

- Чи розумієте ви Тараса, якому було радісно на душі, хоча в цей час у нього нічого немає: ні батьків, ні домівки, ні одежі, а часто й їжі.

Робота з підручником. Читання статті підручника.

- Які три справи любив робити хлопчик Тарас і чому?

- Чи можемо ми назвати Тараса доброю людиною? Чому?

- Про самоту, душевний сум Тараса говорять слова пісні "Зоре моя вечірняя". (Прослуховування пісні "Зоре моя...").

У дитинстві Т. Шевченко, як і всі тоді, вчився читати по Псалтирі (це така частина Святого Письма, яку часто використовують на богослужінні). А коли став дорослим, склав сам буквар для українських дітей, щоб їм було легше вчитися читати. Це говорить про турботу Шевченка про духовну просвіту українців.

 

Робота в зошиті, с 24.

Прочитайте слова поета, які він сказав своїм нащадкам. Як ви їх розумієте?

IV. Підсумки уроку.

- Про кого ми говорили на уроці?

- Що ви запам'ятали про Т. Шевченка?

- Тарас Шевченко - видатна людина. Він пройшов свій життєвий шлях, починаючи з самих низин, і піднявся до всесвітньої слави. В будь-яких життєвих ситуаціях людина не втрачала людяності, чуйності, порядності. Можна сміливо сказати, що Тарас Шевченко все життя йшов Дорогою Добра.

 

Варіант уроку

Мета: розказати дітям про нелегке життя Т.Г. Шевченка, про багатство душі поета з дитинства; розвивати знання дітей; виховувати прагнення до знань і до прекрасного.

Обладнання: диск з музичним супроводом "Зоре моя вечірняя" сл. Т.Г. Шевченка, муз. Я. Степового, Кобзар, портрет Тараса Шевченка.

Хід уроку

 

 1. Організаційний момент.

II. Повідомлення теми та мети уроку.

- Сьогодні на уроці ми поговоримо про дитинство видатного українського поета Тараса Григоровича Шевченка.

III. Вивчення нового матеріалу.

1. Розповідь вчителя.

Тарас Шевченко - великий український поет, наша честь і слава. (Вчитель показує портрет поета). Ще люди називають його Кобзарем. Так поет назвав книгу всього свого життя - "Кобзар" (демонстрація книги).

Народився Тарас 9 березня 1814 році в селі Моринці на Черкащині в сім'ї кріпаків. Дуже рано хлопчик залишився сиротою. В нього рано померла  мама. Мачуха, яку привів батько, перетворила рідну хату на пекло і сльози, бійки, сварки, образи і приниження.

На 12 році Тараса спіткало нове горе - раптово, простудившись у дорозі, помер батько. Хлопчик залишився круглим сиротою, був недоглянутим і беззахисним. У нього рано з'явилися здібності до малювання. Його вразлива душа, хороша пам'ять увібрали багато картин прекрасної української природи, народного побуту, мову, звичаї. Усе це потім відбилося у його поезії та живописі.

Прагнучи здобути освіту, Тарас стає наймитом дяка у школі. Шукав у сусідніх селах учителя малювання. У 13 років пас ягняток. А потім стає козачком пана Енгельгарда.

Тарасик ріс дуже допитливим хлопчиком. Він дуже хотів дізнатися про світ навколо, змалку хотів пізнати все, шукав добро та красу.

Одного разу він захотів піти далеко-далеко за село, щоб побачити край світу.

            А де ж знаходиться край світу? Може, за тою горою, що за селом? Тарас сам себе питає: "А що ж там за горою? Там, мабуть, залізні стовпи, що підпирають небо. Піду та подивлюся, це ж недалеко".

            Довго йшов маленький Тарас до залізних стовпів, аж поки його не знайшли чумаки і не привезли додому.

Тарас Шевченко дуже любив читати, малювати і молитися. Майбутній поет з дитинства читав Псалтир (це частина Біблії). У дорослому віці шанував Євангеліє, а багато віршів із Псалтиря переклав українською мовою. Кобзар склав для українських дітей буквар, у якому помістив також основні молитви. Поет турбувався про духовну просвіту українців.

2. Робота з підручником "Дорога добра", урок 24.

а) Читання статті "Тарас Шевченко у дитинстві".

б) Відповіді на запитання.

- Яким був хлопчик Тарас Шевченко?

- Які три справи любив робити хлопчик Тарас?

- Чи виникало у вас коли-небудь бажання піти далеко-далеко, подивитись, що там за краєм землі?

в) Слухання і обговорення вірша Т.Г.Шевченка "Мені тринадцятий минало".

3. Діти слухають музичний супровід: "Зоре моя вечірняя", сл. Т. Шевченка, муз. Я. Степового.

IV. Фізкультхвилинка.

V. Закріплення вивченого матеріалу.

Робота в зошиті.

а) Діти записують в зошит три улюблені заняття Т.Г. Шевченка під малюнками.

б) Діти розгадують ребус, у якому читають вислів Шевченка: "І чужому навчайтесь і свого не цурайтесь".

VI. Підсумок уроку.

- Про кого ми говорили сьогодні на уроці?

- Що найбільше запам'ятали про Т.Г. Шевченка?

 

Варіант уроку

Мета: розповісти дітям про дитинство Тараса Шевченка; показати дітям багатство душі поета з дитинства, незважаючи на нелегку долю, постійне прагнення до знань і прекрасного; збагачувати словниковий запас учнів; прищеплювати інтерес до творчості Т.Г. Шевченка; сприяти розвитку мовлення, розвивати допитливість, увагу; виховувати почуття гордості за нашу країну.

Обладнання: підручник "Дорога добра", зошит "Дорога добра", портрет Т.Г. Шевченка, "Кобзар", ілюстративний матеріал до творів Шевченка.

Цей урок допомагають готувати старшокласники.

Хід уроку

Вступна бесіда про Т. Шевченка.

Розповідь про тяжке дитинство поета.

Звучить пісня "Думи мої".

Ведуча. Сьогодні ми поведемо мову про великого сина нашого народу Т.Г. Шевченка, розкажемо про його нелегке життя.

Дитна в похилій хаті край села,

Над ставом чистим і прозорим,

Життя Тарасику дала

Кріпачка мати, вбита горем.

Входить малий Тарас з мамою.

Мати. Як гірко, як нестерпно жаль,

Що долі нам нема з тобою.

Ми вбогі, змучені раби,

Не маєш радісної днини....

Промовиш слово - і нагай

Над головою люто свисне,

І так усюди - з краю в край

Панує рабство ненависне.

Росте неправда на землі,

Згорьованій, сльозами влитій,

О любі діточки малі,

Одні замінять вам мене,

Рожневі квіти нещасливі?!

В. Так, так нелегким було життя малого Тарасика, бо ж народився кріпаком у великій родині в убогій хатині, яка потопала у вишневому садку. Співають пісню "Садок вишневий коло хати".

В.Тарасик був допитливий, розумний і цікавий на все. І старша Катруся ледве встигала відповідати на його нескінченні запитання.

Тарас: Катрусю, а звідки до нас на літо прилітають пташки?

Катруся: Прилітають вони з далекого краю, з-за синього моря. На зиму вони знову відлетять туди, де ніколи не буває зими. А прилітають до нас ще й тому, що люблять їх діти. Ти любиш пташок?

Т: Люблю. А чим живляться пташки?

К: Комариками, мухами, метеликами.

Т: А чого метелики бувають білі, червоні, жовті, всякі?

К: Бо їх створив Бог різними, як і квіти, щоб гарно скрізь було.

Т: Катрусю! А лелеки теж відлітають у теплі краї?

К: Звичайно, відлітають.

1-ша ведуча: Довгими вечорами збирались селяни у хаті діда Івана послухати розповіді про боротьбу з панами, багатіями. З цікавістю слухав ці розповіді Тарасик і уявляв себе гайдамакою, який іде боронити людей від злого пана. Отак минали дитячі вечори Шевченка. Навчився Тарас читати, писати, а згодом і дуже гарно малювати.

2-га ведуча: Та скрізь Шевченко бачив кривду, бачив, як пани знущаються над бідними. І про це писав він у своїх віршах. І, певно, у багатьох із вас вдома є "Кобзар" Т.Г. Шевченка.

Пояснення слова "кобзар" у трьох змістових варіантах.

1-ша ведуча: Будучи далеко від рідного краю, Тарас часто згадував рідну землю, яку він дуже любив. І коли на небі з'являлася перша вечірня зоря, йому пригадувалося рідне село і таке ж зоряне небо над ним.

Виконання пісні "Зоре моя вечірня".

2-га ведуча . Минуло 10 тяжких років царської неволі. Хвороба підкралася до Шевченка. Помираючи, він просив, щоб його поховали на його любимій Україні, серед степу широкого. Друзі поета виконали цей заповіт.

Над Дніпром, на високій кручі поховали Великого Кобзаря.

Пісня "На високій дуже кручі".

1-ша дитина: Ти хлопцем був убогим

І пас сільські ягнята,

А домом твоїм була

Мала селянська хата.

2-га:Ти сам бідив змалку,

І бачив біль довкола.

Неволя й кривда людська -

Це була твоя школа.

3-тя дитина: Ти свою долю облив сльозами,

Терпів за народ сльози і тюрму.

Твоїми, Кобзарю, підемо слідами,

Щоб Вкраїні волю здобути ясну.

Пісня "Поклін тобі, Тарасе".

Усі діти: Спи спокійно, Тарасе!

Нащадки твої

Словом шани і любові тебе спом'янули.

Певен будь, що народи Вкраїни

Заповітів священних твоїх не забули.

Усі разом, стоячи, співають "Заповіт.

Прослуховування диска "Зоре моя вечірняя".

Робота в зошиті (с. 24) (розфарбовування; вписування слів; складання Шевченкового рядка).

Підсумок уроку.

- Яким було життя поета?

- Шевченко - це хто?

- Поясніть значення слова "кобзар".

- Який із прослуханих творів тобі найбільше сподобався? Чому?

 

Варіант уроку

Мета: познайомити дітей з ознаками весни, із давнім звичаєм нашого народу - зустрічати весну; формувати навички вдосконалення власних висловлювань; ознайомити з основними духовно-моральними цінностями українців, поняттями чеснот і гріха, добра і зла, прикладами християнських традицій в Україні; виховувати духовно-моральні і естетичні почуття.

Обладнання: робочий зошит, кольорові олівці, диск із музичним супроводом Ф. Ліста "Кампанела".

Хід уроку

 

І. Актуалізація опорних знань.

1. Мовна розминка:

Годі, діточки, вам спати!..

Час давно вже вам вставати.

Гляньте: сонечко сміється,

В небі жайворонок.

2. Робота над загадкою.

- Прослухайте і відгадайте загадку.

А ось і я!

Куди ступаю - сонце сяє,

Усе навколо оживає,

А ще пробуджую від сну

Я нашу землю чарівну!

3. Практична робота.

- Якою ви уявляєте весну?

Розповідь учнів.

II. Повідомлення теми і завдань уроку.

- Сьогодні ми поговоримо про весну. Дізнаємось, як наші предки зустрічали її. Вивчимо заклички.

Поступово, наче тихими маленькими кроками приходить до нас весна, найпрекрасніша пора року. Спочатку заплачуть бурульки, потім ще не раз у чеканні розтане й замерзне лід під ногами, визирне травичка, повернуться птахи - аж поки тепло переможе і все вкриється весняним цвітом.

III. Узагальнення і систематизація знань.

- Весна - це сонце і тепло, радість усього живого, що прокинулось від зимового сну. Прагнення людини до світла і добра, очищення її від гріха порівнюють з весною, яка оновлює весь світ. У давні часи люди зустрічали весну весело і пишно: з піснями, танцями, іграми. Багато звичаїв і традицій зустрічі весни збереглося у нас в Україні. Один з них - закликати весну. Вивчимо пісеньку-закличку.

Дощику, дощику, припусти,

Ти, зелена веснонько, ой прийди,

Дощику, дощику, поливай,

Нас, маленьких діточок, звеселяй.

(Діти стають в коло, співають закличку, пританцьовуючи).

- Був у нашого народу дуже цікавий звичай. З нетерпінням чекали весну і вважали, що це птахи на своїх крилах приносять її з далекого вирію, проганяють люту зиму з її морозами та завіями. Жінки випікали з тіста пташок. А діти брали цих пташок, вибігали у двір, весело стрибали, підкидаючи їх вгору, співали пісні. Ми складемо пташку із паперу.

(Практична робота. Діти із паперу складають пташку).

IV. Фізкультхвилинка "Викликання пташок".

 

Діти співають чи промовляють за вчителем слова:

Пташок викликаю

З теплого краю:

- Летіть, соловейки,

на нашу земельку.

Спішіть, ластівоньки,

Пасти корівоньки. (На останньому слові підкидають паперову пташку вгору і ловлять її. Повторити двічі).

Робота з підручником на с. 65 за малюнком.

- Я буду називати різні ознаки змін у природі, а ви оплесками у долоні "впіймайте" тільки ті ознаки весни, які зображені на малюнку.

Йде лапатий сніг. Небо світло-голубе. Природа ожила. Дерева вкрились білим снігом. Дерева вкрилися білим і рожевим цвітом. Зазеленіла трава. Опишіть весну, зображену на малюнку.

Робота над віршем Дмитра Павличка "Весна".

Слухання вірша.

Прослухайте вірш і назвіть ознаки весни, про які розповідає поет.

V. Закріплення та осмислення знань.

З приходом весни все оживає - і рослини, і тварини готуються до весняного сонця. Радіють весні й люди. Мають у душі надію на світло і добро, очищення від гріха, оновлення світу. Весна з'являється і в душах людей, проростаючи весняними квітами любові, добросердя чуйності та любові.

Робота в зошиті. Діти малюють квіти "добрих почуттів". Розповідають про свої малюнки.

Очищаючи душі людей від поганого, весну розпочинає Великий піст. І крок за кроком, свято за святом наближається до нас велике свято - Великдень. Християни готуються до цього свята, щоб прийняти в себе світло любові нашого Спасителя.

VI. Підсумок уроку.

 

Якою була тема нашого уроку?

Про що ви дізналися на уроці?

Чим для вас дорога весна?

Як ви розумієте вислів - "весна душі"?

 

 

Урок 26. Плекати свою душу. Притча про сіяча

Варіант уроку

Мета: ознайомити з Євангельською притчею про сіяча; порівняти сіяння зерна з сіянням у душі слова Божого, що закликає всіх до добра; опрацьовуючи твори В. Сухомлинського, підвести до розуміння важливості роботи над своєю душею, виховання кращих рис характеру.

Вчитель:

- Діти! Хто створив увесь наш світ - землю і небо, моря і гори, сонце і вітер, рослини і тварин? (відповіді учнів).

- Кому Він все це подарував? (відповідь).

Так, людині - найкращому творінню Господа. Він створив людей схожими на Себе, дав нам розум, щоб ми розуміли, як робити добро, добре серце  щоб - ми любили Бога і людей і хотіли робити добро.

Бог усім дав однаково безцінний дарунок - життя, та не всі однаково скористались даром Божим. Хто віддав своє життя злагоді, а хто - ворожнечі; хто - любові, а хто -  ненависті; хто - милосердю, а хто -  жорстокості. А чому ж так? Тому, що кожна людина по-своєму чує і розуміє слова Господа. У Євангелії Ісус Христос часто звертається до нас з повчальними оповідями, які називаються притчами. От послухайте одну з них.

(Ілюстрації).

Вийшов сіяч в поле сіяти зерно. Коли він сіяв, то одні зернини упали при дорозі, і їх видзьобали птахи. Інші зернини впали на кам'янисте місце, де було мало землі; вони зійшли, але невдовзі засохли, тому що не мали кореня і вологи. Ще зернини впали в густі колючі кущі, які згодом їх заглушили. А деякі зернини потрапили в добру землю, вони виросли і дали багатий врожай.

- Про що ж нам говорив Спаситель у цій притчі?

Зерно - це Слово Боже.

Сіяч - той, хто вчить нас Божій мудрості.

Земля - серце людини.

Земля при дорозі означає людей, які не пускають в своє серце Слово Боже.

Кам'янисте місце означає людей, які слухають Слово Боже, але швидко його забувають.

Колючі кущі - люди, які за своїми турботами не чують Слово Боже.

Хороша, родюча земля - означає людей з добрим серцем. Вони уважні до Слова

Божого, бережуть його в добрій своїй душі й намагаються виконувати все, чого воно вчить.

Багатий урожай - це добрі діла.

Давайте спитаємо у зернинок, які саме добрі справи виростуть із них.

(учні читають написи на зернятах).

Співчуття, мужність, турбота, жалість, працелюбність, вдячність.

А тепер послухаємо, які історії трапилися з такими ж дітками, як і ви, а також дізнаємося як вони вчинили. А ви скажете, які саме зернинки проростають в їхніх душах.

Підготовлені учні читають або переказують оповідання за В.О. Сухомлинським.

Співчуття

У кого радість, а в кого горе

Діти зібрались їхати на екскурсію. Хотіла поїхати й Галя. Та ось у неї тяжко захворіла мама. Приходить Галя до школи заплакана. - Чого це ти така сумна? - питають товариші.

- Мама дуже хвора. Не поїду я на екскурсію.

Тяжко стало на душі в дітей. Як же можна радіти, веселитися, коли в товариша горе?

І вирішили діти: почекаємо, поки в Галі одужає мама, тоді й поїдемо на екскурсію.

Минуло три тижні. Галина мама одужала і весь клас поїхав на екскурсію. Поїхала й Галя.

Коли в тебе радість, у другої людини може бути горе.

Турбота

Протоптали стежку

Уночі була хуртовина. Намело кучугури снігу.

Рано-вранці до школи йшло троє дітей - Юрко, Михайлик і Ніна. Скрізь на подвір'ях було видно людей. Чоловіки, жінки, юнаки і підлітки відкидали лопатами сніг, прокладали стежки.

Ось хата бабусі Марії. Вона живе одна-однісінька. Зупинились діти біля бабусиного подвір'я. Нікого не видно.

- Як же бабуся до колодязя йтиме? -- каже Юрко. -  Снігу стільки...

-  Давайте протопчемо доріжку від хати до колодязя! -  радить Михайлик.

Діти пішли на подвір‘я  бабусі Марії по глибокому снігу. Від воріт до хати йти було дуже важко. А від хати до воріт трохи легше. Пройшлися вдруге, втретє, учетверте... Протоптали стежку від воріт до хати і від хати до колодязя.

Спітнілі, втомлені і радісні поспішали діти до школи. Вони думали:

"Ось зараз бабуся Марія вийшла на подвір‘я, побачила протоптані стежки. Радіє. І дякує нам..."

Раділи і діти. Бо думали про це.

Розуміти чуже горе - велика людська краса

Мужність

Вогник у вікні

Школа стоїть на околиці села. Микола живе за яром, за кілометр до школи. Йому з дому видно, як світиться в школі вікно. На вікні стоїть акваріум із рибками. Вдень і вночі воду підігріває електрична лампочка - її видно Миколі.

Стояли люті морози. Одного разу навіть до школи малюки не поприходили -  так було холодно. Сидів Микола якось увечері вдома, дивився в темінь і милувався тремтячим вогником у шкільному вікні.

Коли це вогник погас. „Лампочка перегоріла, -  подумав собі. -  Рибки до ранку загинуть, мороз он який ".

Микола одягнув пальто, шапку, рукавиці та й подався до школи. Була вже ніч. Знайшов сторожа, попросив ключа. Відчинив школу, зайшов до класу, в якому акваріум. Вода була вже холодна. Він вийняв лампочку, що перегоріла і встановив нову. -  Грійтесь, рибки, -  тихо сказав Микола, зачинив школу і пішов додому.

 

Ще тричі взимку доводилось приходити хлопцеві серед ночі до школи - рибок рятувати. Тепер він не боявся ні морозу, ні темноти.

 

- Ти став мужній, Миколо, -  сказав йому вчитель.

Працелюбність

Не загубив, а знайшов

Коли синові виповнилось дванадцять років, батько дав йому новий заступ і сказав:

- Йди, синку, в поле, відміряй ділянку в сто ступенів уздовж і сто упоперек та скопай.

Пішов син у поле, відміряв ділянку й почав копати. А копати він ще не вмів. Важко було спочатку, доки приловчився копати й до заступа приладився. Наприкінці робота йшла все краще й краще. Та коли син загнав заступ в землю, щоб перекинути останній шматок грунту, він зламався.

Повернувся син додому, а на душі неспокійно: що скаже батько на поламаний заступ.

- Простіть мене, батьку, - сказав син. - Я зламав заступ.

- А копати ти навчився? Копати тобі в кінці було важче чи легше?

- Навчився, і копати в кінці мені було легше, ніж спочатку.

- Отже, ти не загубив, а знайшов.

- Що ж я знайшов, батьку?

- Бажання трудитися. А це найдорожча знахідка.

Жалість

Як Сергійко навчився жаліти

Сергійко гуляв собі коло ставка. І побачив дівчинку, що сиділа на березі. Підходить до неї, а вона й каже:

- Не заважай мені слухати, як хлюпочуть хвилі.

Сергійко здивувався. А потім узяв та й кинув у ставок камінець. Дівчинка питає:

- Що ти кинув у воду? Сергійко ще більше здивувався.

- Хіба ти не бачила? Я кинув камінець. Дівчинка й каже:

- Я нічого не бачила, бо я сліпа.

Сергійко довго дивився на дівчинку. Він не міг уявити: як це воно, коли людина нічого не бачить?

Настала ніч. Сергійко ліг спати. Серед ночі прокинувся. Його розбудив шум за вікном. Шумів вітер, у шибки стукав дощ. А в хаті було темно.

Сергійкові стало страшно. Йому пригадалася сліпа дівчинка. Тепер уже не дивувався -  йому серце стиснув жаль. Як же вона, бідна, живе в темряві? Сергійкові хотілося, щоб швидше настав день. Він піде до сліпої дівчинки. І пожаліє її.

Вдячність

Важко бути людиною

Діти поверталися з лісу. Вони сьогодні ходили в далекий похід. Шлях додому пролягав через невеликий хутірець, що лежав у долині за кілька кілометрів до села. Втомлені, знесилені діти ледве дійшли до хутірця. Зайшли в крайню хату, попросили води. З хати вийшла жінка, за нею вибіг маленький хлопчик. Жінка витягла з колодязя води, поставила на стіл серед двору, а сама пішла до хати. Діти напилися, відпочили на траві. Де й узялися сили. Відійшли на кілометр від хутірця, Марійка тут і згадала:

-  Але ми не подякували жінці за воду. Діти зупинилися. Справді, забули подякувати.

- Що ж... - каже Роман, -  це не велика біда. Жінка вже й забула, мабуть. Хіба варто повертатися через таку дрібницю

- Варто, -  наполягає Марійка. -  Хіба тобі самому не соромно перед собою, Романе?

Роман усміхнувся. Видно, що йому не соромно.

- Ви як хочете, -  каже Марійка, - а я повернуся й подякую...

- Чому? Скажи, чи ж обов'язково це зробити? -  питає Роман... -  Адже ми так потомилися...

- Бо ми люди... Якби ми були телята, можна було б і не вертатися... Вона рушила до хутірця. За нею пішли всі

Роман постояв хвилинку й, зітхнувши, теж поплівся за гуртом.

- Важко бути людиною... -  сказав він.

Вчитель: Бог піклується і всім світом, і кожним з нас окремо. Обдаровуючи нас всім належним до гідного життя, Господь ставить перед кожною людиною просте, але дуже відповідальне завдання: не втомлюватись робити Добро, дотримуватись Істини і примножувати Красу в створеному Богом світі. Коли людина виконує це завдання, у неї будуть і чиста душа, і добре серце. Вона буде чемною, ввічливою, чуйною, доброю, слухняною, вмітиме прощати образи, протистоятиме злу.

Давайте ще раз подивимось, які зернята ростуть на хорошій землі. (учні читають).

Що ви відчуваєте, читаючи ці слова? (відповіді учнів).

Послухайте твір П. І. Чайковського "Пролісок". Що ви уявляли, слухаючи цю музику?

Робота з зошитом.

Який із цих малюнків відображає стан душі доброї людини?

Якими лініями його передано?

Якими кольорами ви розфарбували б цей малюнок?

А про що нам говорить другий малюнок?

Які його кольори?

Вчитель: Нехай душі ваші ніколи не стають тим кам'янистим грунтом, на якому все живе гине. А навпаки, завжди будуть світлими, теплими. Щоб зерна Слова Божого давали багатий урожай добра, милосердя, щедрості.

 

Варіант уроку

 

Мета: ознайомити учнів з поняттям "притча", розглянути притчу про сіяча; підвести дітей до розуміння глибоких Божих істин через притчі; розвивати логічне мислення, зв'язне мовлення; сприяти вихованню бажання у дітей не лише слухати Слово Боже, а й виконували його у своєму житті.

Обладнання: ілюстрації, фланелеграф, панорама поля, поробка, друковані матеріали.

Хід уроку

I. Актуалізація знань учнів.

1. Бесіда:

- Яка зараз пора року?

- Які ознаки приходу весни?

- Весна може бути не лише в природі, а й у нашій душі. Подібно до того, як у природі, у нашій душі, проростають квіти любові, добросердя, чуйності до людей і усього живого. Природа готується до зустрічі з весною, люди - до найбільшого свята - Воскресіння Христового, щоб прийняти в себе світло любові нашого Спасителя, Який помер за наші гріхи і воскрес заради людей. А як ми можемо готуватися до цього свята?

2. Пісня "Сходить зернятко".

3. Продовження бесіди:

- Праця людей навесні.

Проростай, зерно

Проростай, зерно, із землі,

Вже вернулися журавлі.

І над полечком - синя вись.

Проростай, зерно, не барись.

Знову зеленню вкрий лани,

Мідним колосом задзвени.

Проростай, зерно, виростай

На багатий наш урожай.

Анатолій Качан

II. Повідомлення теми, мети уроку.

- Сьогодні на уроці ви почуєте притчу про сіяча, людину, яка засіває поле зерном.

Порівняння сучасного способу сіяння з тим, як це робили колись. /демонстрація сіяча/

III. Ознайомлення з новим матеріалом.

1. - Що таке притча? Притча - повчальна історія з життя людей, яка дає мудрі поради.

- Хто розповідав притчі?

Коли Ісус жив на цій землі, він навчав людей через притчі. Головними героями Його притч були звичайні люди, тварини, рослини, предмети побуту, Царство Небесне. (демонстрація на фланелеграфі).

2. Біблія.

3. Розповідь притчі вчителем, її синхронна демонстрація (панорама поля). Матвія 13, Марка 4, Луки 8.

- при дорозі, подзьобане птахами;

- каміння, засохло;

- терен, заглушив;

- добра земля, плід у 30, 60, 100 раз.

4. Перевірка первинного сприймання притчі.

а) стислий переказ притчі (за ілюстрацією);

Коли Ісус розповів цю притчу своїм учням, вони не зрозуміли, чого Він хотів їх навчити. Ви мабуть також не зможете одразу цього зрозуміти.

5. Аналіз змісту притчі.

а) сіяч - Ісус,

зерно - Його Слово,

поле - серце людини;

б) різна здатність приймати Слово Боже (ілюстрація 4 сердець) - Що зображено на серці?

6. Розучування "Золотого вірша" з рухами.

 

"Щасливі ті, які чують слово Боже і виконують його" Луки 11:28

IV. Узагальнення і систематизація знань учнів

Розгадування кросворду

1. Людина, яка сіяла зерно, (сіяч)

2. Що сіяв сіяч? (зерно)

3. Хто подзьобав зерно? (птахи)

4. Що спалило паростки? (сонце)

5. Що у цій притчі означає зерно? (слово)

6. Що заважало зерну рости? (терни)

7. Що у цій притчі означає ґрунт? (серце)

8. Місце, де птахи подзьобали зерно? (дорога)

9. Одне з місць, куди впало зерно, (камінь)

V. Підсумок уроку.

1 .Підсумкова бесіда:

- Що таке притча?

- Що у цій притчі означає зерно, поле, сіяч?

- Про що говорить кожний малюнок?

2. Робота з підручником

- Чого не вистачає?

3. Завдання "Моє серце"

-Яке б з цих сердець ви б хотіли мати? Намалюйте.

4. Вручення "сердечок".

 

 

Урок 27. Праця в нашому житті

Мета: розширювати знання учнів про значення праці для життя суспільства та кожної людини зокрема; викликати бажання турбуватись про ближніх; впевнювати в необхідності подолання лінощів; розвивати вміння висловлювати власні думки, допитливість, винахідливість, кмітливість; виховувати повагу до праці, людей праці.

Вчитель.

Любі діти, добрий день!

Зичу праці і пісень.

А ще, друзі, всім бажаю

Сил, натхнення на весь день!

Діти, подивіться навколо. Хто нас оточує? Хто все це зробив? (відповіді учнів).

(На дошці ілюстрації "Люди різних професій").

Кожного дня всі дорослі люди зайняті дуже важливими справами. Вони будують нам житло, печуть хліб, водять автомобілі, літаки, поїзди, дають нам світло, газ, працюють на ланах, у школах, на заводах і фабриках... Як би жилось нам без всього того, що вони роблять? (відповіді учнів).

Отже, всім необхідно працювати. Праця для людини - найголовніше. Господь кожному дав свій талант. Один може щось творити своїми руками, в іншого талант до мудрого слова, хтось має дар зцілення, а хтось - здібності до вивчення мов.

Кожен, отримавши дар від Бога, має сумлінно робити свою справу і жити з праці своєї. Так учив Христос, так учити апостоли, повторюючи слова Господа. "Хто не хоче працювати, - говорив апостол Павло, - той нехай не їсть. І хліб кожного буде таким, якою буде справа, що він її робить".

В українського народу є чудові прислів'я про це. Прочитайте їх.

Незмірними були Боже сумління і старанність у створенні світу й творенні людини. Шість днів Господь працював. А на сьомий день спочив. Тим і заповів людям: сумлінно і старанно здійснювати кожну справу, доводити її до завершення. У народі кажуть: "Кінець діло красить".

(Робота з казкою В. О. Сухомлинського "Перед Справедливим Суддею").

В одній людській громаді був такий звичай: коли людині, що прожила життя, наставала година помирати, вона поставала перед Справедливим Суддею, і той вирішував, що залишиться в світі від неї: повага співгромадян, любов, шана, вічна слава чи всього-на-всього маленька згадка.

І ось настав час помирати Працьовитій Людині. Прийшла вона до Справедливого Судді. Той і питає:

- Скільки літ прожила ти на світі?

- Дев'яносто дев'ять, -  відповідає Працьовита Людина.

- Показуй свої роки.

А Працьовита Людина щодня садовила по одному дереву. Скільки днів вона прожила, стільки й дерев виросло. Повела Працьовита Людина Справедливого Суддю, стала показувати дерево за деревом. Багато днів минуло, поки Справедливий Суддя оглянув ліс, що виростила Працьовита Людина. Оглянув і сказав:

- Гарно ти прожила життя. Нехай залишиться від тебе у світі вічна слава.

Спокійно померла Працьовита Людина.

Поспіла година помирати Неробі.

-Скільки літ ти прожив на світі? - питає у нього Справедливий Суддя. - Дев'яносто дев'ять, - відповідає Нероба.

- Показуй свої роки.

А Неробі й показати нічого. Побачив Справедливий Суддя перед собою порожнє місце.

- Ну, що ж, нехай залишиться по тобі забуття, - вирішив Справедливий Суддя.

А яку пісню склав народ про такого собі Гриця. (Слухання пісні "Ледачий Гриць").

Давайте пригадаємо казку "Колосок". (Ілюстрації).

Про кого в ній розповідається?

Що робив Півник

А що робили мишенята?

Кому дістався смачний пиріг? Чому?

Чого навчає нас ця казка?

Якось у одного Хлопчика запитали: що він вважає найкрасивішим і найпотворнішим?

(Робота з оповіданням В.О.Сухомлинського "Найкрасивіше і найпотворніше").

Учень (читає). Довго думав Хлопчик і не міг вирішити, що ж на світі найкрасивіше, а що -  найпотворніше. Йому здавалося, що найкрасивіше -  це квітка бузку. А найпотворнішою видавалась жаба. Пішов до Дідуся, питає:  "Чи ж то так? "Дідусь відповідає: "Ні, не так".

- Найкрасивіше, -  каже Дідусь, - це праця людська. А найпотворніше те, що пускає цю працю на вітер. Йди, походи кілька днів по землі, й ти побачиш і те, й інше.

Пішов Хлопчик. Йде полем. Бачить, пшеничне поле жовтіє, нива - колосок до колоска.

- Оце і є найкрасивіше - думає Хлопчик. - Адже це праця людська. Йде далі. Підходить до школи. Бігають діти, граються. Одна дівчинка їсть хліб з маслом. Не доїла, кинула на землю, побігла до подруг.

- Це найпотворніше, -  здогадався Хлопчик. - Адже вона людську працю пускає за вітром.

Вчитель. Що ж у світі красивого? У чому потворність?

А чи можуть діти допомогти старшим? (відповіді учнів)

Ось послухайте цю історію і скажіть, на вашу думку, чи буває таке.

Під час канікул Оля відпочивала за містом. Якось мама попросила доньку назбирати яблук на компот. Дівчинка відповіла: "Я цілий рік сумлінно працювала в школі, тож: тепер цілком заслужено відпочиваю. А ти мене навантажуєш своїми яблуками! "

Що ви сказали б Олі, аби переконати її допомогти мамі? (відповіді учнів)

А яку роботу ви виконуєте вдома? (відповіді учнів)

Учні (розказують вірші).

Таня-помічниця

Вранці мама борщ зварила,                                    На спідничці - синій дощик,

Таня моркву принесла.                                            Крапелиночки легкі

Мама вдень спідничку шила,                                   Мама в кухні посуд мила,

Таня хату замела.                                                      Таня витерла стола.

Ой, смачний удався борщик,                                  Швидко мама все зробила,

Ще й оладочки пухкі!                                               Бо їй Таня помогла.

 

Г. Бичелюк

Золоті руки

У моїм садку витають

Пахощі густі.

Приберіг я любим друзям

Груші золоті.

Дам по груші я дівчаткам,

Хлопчикам усім.

Скаже хтось: "Такої груші

Я й за день не з'їм !"

В. Бойченко

Вчитель. А тепер перевіримо вашу кмітливість. Здогадайтесь, яку роботу виконують діти.